Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі:
- вони схожі на передбачені законами України військові формування, але їх створення не передбачене законами України.
Це означає, що або взагалі відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп ЗС, СБ, ДПС, УДО, військ ЦО, внутрішніх військ МВС тощо;
- вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни.
Це включає в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська тощо. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів;
- воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються.
Це свідчить, що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування, а саме: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; придушення збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.
Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю.
2. Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого статтею 260 Кримінального кодексу України
Обєкт злочину це те, на що посягає особа, яка вчиняє протиправне діяння, і чому може завдати або завдає шкоди.
У кримінально-правовій літературі традиційно визнається, що обєктом будь-якого злочину є суспільні відносини, тобто відносини між людьми у процесі їх спільної діяльності чи спілкування, які охороняються нормами права. Така точка зору цілком відповідала панівній у радянський період концепції визнання у соціальній сфері лише категорії публічного і не сприйняття категорії приватного. Із суспільного й особистого життя людини і громадянина було виключено право приватної власності, без якого людина лишалася самостійності, зацікавленості та ініціативи, повністю підпадала під опіку держави. Культ держави був головним. Сфера особистих благ, прав і свобод людини і громадянина визнавалася малозначною і другорядною у загальній ієрархії прав суспільства. Правда, у Конституції колишнього Союзу РСР та конституціях республік проголошувалися широкі особисті права людини і громадянина, але на практиці це виглядало декларацією.
Недооцінка значення людини в соціальному житті, її особистості зумовлювала те, що навіть саме поняття людина підмінялося та деякою мірою продовжує підмінятися знеособленим поняттям особа як сукупність суспільних відносин. Людина як самостійна і найвища цінність не може бути зведена до носія суспільних відносин. Вона має природне, невідємне і невідчужуване право на життя, здоровя, честь і гідність. Стаття 1 Загальної декларації прав людини проголошує: Всі люди народжуються вільними і рівними в правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні поводитися один щодо одного у дусі братерства. Держава має забезпечити охорону особистих благ, прав та свобод людини і громадянина.
Конституцією України закладено кардинально нові ціннісні орієнтації. Статтею 3 Конституції найвищою соціальною цінністю визнано людину, а її права, свободи та їх гарантії відповідно до вимог цієї статті мають визначати зміст і спрямування діяльності держави.
Крім того, визначення обєкта як сукупності суспільних відносин надто загальне. Такі відносини можуть виступати як обєкт злочинності в цілому. Обєкт як елемент складу злочину вужчий і конкретніший.
Злочинне діяння найчастіше посягає не на всі, а лише на окремі елементи суспільних відносин. Щодо структури суспільних відносин вчені не дійшли єдиної думки. Одна група науковців вважає, що структурну основу суспільних відносин становлять три елементи: субєкти, їх взаємодія і предмет. На думку інших дослідників цієї проблеми, суспільні відносини включають чотири ланки: 1) субєкти; 2) їх стан або дії один щодо одного; 3) інтереси субєктів; 4) матеріальне втілення потреб та інтересів субєктів у вигляді предметів.
Другий підхід до розвязання цього питання більш вдалий, оскільки повніше і специфічніше визначає структуру суспільних відносин. Конкретний зміст і значення елементів суспільних відносин можуть бути різними. Далеко не всі з них можна визнати обєктом злочинного посягання. Як компоненти обєкта злочину можуть виступати або субєкти та їх права й інтереси, або їх дії, або певне поєднання інших структурн