Статистичний аналіз виробництва соняшника в Зміївському районі Харківської області
Дипломная работа - Сельское хозяйство
Другие дипломы по предмету Сельское хозяйство
?вила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, - по ЗО ц/га і більше, а в умовах зрошення - 38,7 - 40 ц/га.[18 ст. 49-61.]
Для написання курсової роботи була вибрана саме ця тема, тому що в Зміївському районі соняшник є дуже важливою технічною культурою.
Завдання курсової роботи є:
1.Проаналізувати посівні площі соняшника у Зміївському районі..
2.Проаналізувати динаміку урожайності соняшника в Зміївському районі за останні 10 років ( 1997-2006 )
.Проаналізувати валові збори соняшника у Зміївському районі та фактори , що впливають на їх зміну.
.Визначити шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів соняшника.
1.Аналіз посівних площ соняшника
Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа супільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини. На відміну від усіх інших засобів виробництва, які зазнають фізичного і морального зносу і стають непридатними для дальшого використання, земля є вічним засобом виробництва. Ця особливість землі зумовлена такою важливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціонального введення землеробства.
Родючість землі - це здатність грунту створювати врожай, рівень якого характеризує її продуктивні сили. Зростання продуктивності землі досягається систематичним підвищенням родючості грунту на основі природних і економічних процесів відповідно до конкретних умов і систем ведення землеробства. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість грунту.
Природна родючість грунту характеризується запасом поживних речовин, що створився в результаті природного процесу грунтоутворення.
Штучна родючість грунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства.
Економічна родючість грунту - це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил.
Земельний фонд України включає всі землі в межах іі території, тобто сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, а також землі під водою. Власність на землю в Україні має державну натуральну форму та приватну форми. Всі форми власності на землю є рівноцінними і рівноправними. Відповіно до цільового призначення всі земельні резерви поділяються на такі резерви:
землі сільськогосподарського призначення;
землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
землі промисловості, транспорту, звязку, оборони та іншого призначення;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
землі лісового фонду;
землі запасу.
Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним називається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до 3 років і довгостроковим від 3-25 років.
Земельні угіддя - це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.
До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження. До несільськогосподарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревночагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві. [2 ст.25-27]
Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. Її виражають, як правило, у відсотках. Щоб визначити, який відсоток становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100. земельних угідь
Посівною називають площу ріллі або інших розорених угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарсбких культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі - за господарським призначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначають окремо на зерно і силос та зелений корм. Посівні площі однорідних і багаторічних трав поділяють на посіви, призначені на насіння, сіно, зелений корм і випас.
Облік посівних площ здійснюють на основі класифікації сільськогосподарських культур, яка становить їх розподіл на групи за різними якісними ознаками. За біологічними особливостями польові культури поділяють на однорічні (вегетаційний період не перевищує одного року), дворічні і багаторічні.
За виробничим призначенням сільськогосподарські культури поділяють на такі групи: зернові і зернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох, тощо), технічні (цукрові буряки, льон-довгунець, тощо), картопля і овочебаштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни, дині, тощо), кормові культури (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічні і багаторічні трави тощо), сидеральні культури (люпин та ін.), які висівають на зелене добриво.
Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур або садів. Ці посіви не включають у загальний підсумок посівної площі, а обчислюють окремо в перерахунку на суцільні посіви за середніми нор?/p>