Стародавні держави і право на території України
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ою шлюбного партнера був мінімальним, хоча законодавством закріплялася обовязкова згода дівчини на шлюб.
Кримінальне право. Мало становий характер і захищало в першу чергу майно, життя, честь феодала. Злочини, вчинені феодалом, каралися мякше. Субєкт злочину вільна і напіввільна людина, яка досягла 14 років (за ІІ Статутом) і 16 років (за ІІІ Статутом). Існувала різна відповідальність підданих князя та іноземців.
Розвивалося поняття субєктивної й обєктивної сторін складу злочину, зокрема виділялися окремі ознаки умислу; розрізнялися прямий і непрямий умисел, мета і мотив злочину, злочинна самовпевненість чи недбалість.
Розвивався інститут співучасті у вчиненні злочину. Розрізняли поняття пособництва, підмовництва, причетності до злочину, стадій вчинення злочину. Формувався інститут множинності злочинів (рецидив, сукупність злочинів).
Існували такі види злочинів:
Злочини проти релігії богохульство, чаклунство, підбурювання до переходу в іншу віру тощо.
Політичні злочини (злочини проти держави) бунт, втеча до ворога, зносини з ворогом.
Державні злочини хабарництво, фальшування монет, підробка документів.
Злочини проти особи вбивство, образа, тілесні ушкодження.
Майнові злочини крадіжка, пограбування, підпал, незаконне користування чужими речами, пошкодження чужого майна, псування межі.
Злочини проти сімї і моралі двоєжонство, зґвалтування, викрадення чужої дитини, образа дітьми батьків.
Зявляються нові види злочинів.
Військові порушення присяги, втеча з поля бою, неприбуття до військового табору.
Злочини проти правосуддя фальшива присяга.
Злочини проти прав шляхти.
Службові злочини.
Метою покарання було відшкодування збитків потерпілому, а з часом залякування, ізоляція злочинця, використання злочинців як робочої сили.
Види покарань:
Смертна кара. За І Статутом передбачалася у 20 випадках, за ІІ Статутом у 100 випадках. Застосовувалася у вигляді спалення, повішання, відрубання голови, посадження на палю, закопування живим у землю, четвертування тощо.
Тілесні кари биття палицями, батогом, відрубання ніг, рук, виколювання очей, відрізання вуха. Застосовувалися переважно до селян.
Увязнення: наземне і підземне, терміном від 6 тижнів до 1 року. За власне утримання злочинець сплачував мито.
Майнові штрафи князеві і потерпілому. Наприклад, “шкода” винагорода потерпілому за нанесені збитки, “наклад” відшкодування судових витрат, “головщина” відшкодування родичам загиблого, “навязка” компенсація потерпілому за образу честі, “ґвалт” штраф потерпілому за насильницькі дії проти нього.
Спеціальні покарання виволання (вигнання з країни), позбавлення посад, честі (тільки для шляхти), прав чи привілеїв (тимчасово чи назавжди). Позбавлений честі втрачав шляхетські права і привілеї. У законодавстві зазначалося, що кожен повинен нести покарання за себе, а не за родичів.
Умовне засудження. Душевнохворих засуджували не завжди; необхідна оборона визнавалася обставиною, що звільняла від покарання.
Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVІ друга половина XVIІ ст.)
Процес централізації Польщі розпочався на початку
XIV ст. Невдовзі Казимир ІІІ включив до своїх володінь Белзьку, Галицьку і Холмську землі. У 1387 р. приналежність цих земель до Польщі була визнана юридично сусідами. Після Люблінської унії 1569 р. Велике князівство Литовське і Польське королівство обєдналися в нову державу Річ Посполиту. Внаслідок цього більшість українських земель опинилася у складі Корони Польської Речі Посполитої. Основними умовами унії були:
Річ Посполита єдина держава. Король і Великий Князь мав бути один й обиратися на спільному соймі представників Литви і Польщі. Монарх присягав на вірність обом народам. Підтверджувалися всі права і вольності шляхти й окремих осіб. Укладені до унії міжнародні договори денонсувалися, якщо вони були спрямовані проти однієї із сторін. Запроваджувалися спільні монета і зовнішня політика. Узаконювалося право набувати землі польській шляхті у Литви і литовській шляхті у Польщі.
Проте і після унії залишалися окремими державний герб, печатка, військо, адміністрація, законодавство, фінанси.
У середині XVI ст. соціальна структура зазнала суттєвих змін. Відбулася загальна реконструкція суспільної моделі попередньої доби. Це супроводжувалося рішучим поворотом України обличчям до Заходу у сфері духовної культури, особливо освіти, порушенням конфесійної рівноваги (наступ католицизму, поява уніатства). Саме тоді козацтво заявило про себе як велику політичну силу. У новій ролі воно дебютувало у повстаннях 1591-1596 рр.
Умовно все населення можна поділити на такі групи.
Панівна верства
У 60-х роках XVI ст. відбувається консолідація вищого прошарку. Це супроводжувалося мобілізацією земельної власності. ІІ Литовським статутом дозволялося вільне відчуження землеволодінь усіх рангів. Розпочалися гарячкова скупівля і продаж маєтків. Ліквідація кордону між Польщею і Литвою, зняття заборон на придбання колишніх литовських земель України мешканцями Польщі відкрили двері польському елементу через служби на державних посадах, шлюби з представниками місцевих боярських, шляхетських і князівських родів та королівські данини на неосвоєні землі. В середині шляхетського стану відбувається поляризація. З одного боку, існують магнати Острозькі, Вишневецькі, Кисилі, з іншого дрібні шляхтичі. Відбувається урівнен?/p>