Становище Чорногорії на початок 20 століття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
План:
1. Становище Чорногорії на початок XX століття
2. Проголошення королівства
3. Перша Балканська війна
4. Друга Балканська війна
5. Остання війна і вигнання
6. Нащадки Монарха
1. Становище Чорногорії на початок XX століття
До початку XX століття економічне становище Чорногорії, дійсно, було украй важким. Найбільш дохідні галузі народного господарства (наприклад, деревообробка) роздавалися в концесії іноземцям, в основі ж економіки країни (сільське господарство), як і раніше переважав середньовічний спосіб обробки землі оралом на волах, а в гірських областях - аж до ручного способу.
Велика була залежність країни від врожаю, через відсутність якого нерідко траплялися голодні роки: у такі періоди значна частина населення або вимирала, або емігрувала. Скотарство, що історично мало в Чорногорії більше значення, ніж землеробство, як і раніше залишалося примітивним (пастушачим).
Торгівля Чорногорії не уникла загальної долі економіки країни, тобто більше чим на половину залежала від багатої Австро-Угорщини. Вивозилися в основному дрібну худобу, вовну, кури, вино, тютюн, овечий сир і т.д., а ввозилася промислова продукція - залізо, зброя, а також хліб. Не дивно, що щорічно торговельний баланс залишався пасивним, а державний борг постійно зростав. Промисловості в Чорногорії фактично не було, якщо не вважати пивоварного і консервного заводів, тютюнової фабрики і лісопилки. Видобувної промисловості не було зовсім.
Важке положення, низький життєвий рівень, а також вплив російської революції 1905 р. викликало в широких масах невдоволення урядом і особисто Князем Миколою: воно вилилося в повсюдні збройні виступи селян.
Дотримуючись прикладу свого вінценосного заступника Імператора Миколи ІІ Багатостраждального, 6 (19) грудня 1905 року Князь Микола І прийняв першу чорногорську конституцію.
Відповідно до неї були засновані Народні збори (Скупщина), куди ввійшли 56 представників від округів, 6 - від міст і 12 - за посадою. Активне виборче право одержали всі громадяни, що досягли 21 року, пасивне - особи, що досягли 30-літнього віку і платили 15 крон податку. Утім, реально конституція містила таку кількість застережень, що значення Скупщини звелося до мінімуму, і уся влада як і раніше, як і повинно бути в православній Монархії, залишалася в руках Князя, який призначав міністрів та видавав закони і т.д.
Після відставки двох "неслухняних" урядів Радуловича і Радовича, у квітні 1907 року було створене міністерство Тумановича, що спричинило за собою розпуск Скупщини. У відповідь на селянські невдоволення, які знову підсилилися, були проведені нові вибори, що дали нову Скупщину, уже цілком керовану.
По відношенню до народу Князь спочатку поводився як патріархальний володар, сидячи на площі, особисто розбирав позови жителів. За його правління вперше зявився в Чорногорії політичний рух, спрямований проти глави держави; з Чорногорії в Сербію й в інші країни потягнулися політичні емігранти і бунтівники.
У 1902 році Князь видав Закон про чиновників, що вводив у Чорногорії табель про ранги. У 1904 році ввів у країні тютюнову монополію.
2. Проголошення королівства
У серпні 1910 року, у ювілейний рік свого 50-річчя Царювання, виходячи загальноєвропейської традиції, а, також зміцнюючи свою державну владу, Князь Микола І проголосив себе королем, а через 4 роки, напередодні Великої війни 1914 - 1918 років, досить вчасно привласнив собі надзвичайні повноваження самодержавного Монарха. Тоді ж Святий Государ Мученик Микола ІІ Багатостраждальний подарував королю чин генерал-фельдмаршала Російської Армії, а 17 (30) серпня 1910 року Государ подарував 39-літньому спадкоємцю Чорногорського престолу королевичу Данилові Негошу (1871-1939) вищий Імператорський орден Святого Апостола Андрія Первозванного. Це був останній в історії ордена Найвищий подарунок представнику королівської династії Негошей. Сам король Микола І Негош був шефом 15-го стрілецького полку Російської Армії.
Основною установкою зовнішньої політики короля Миколи І було обєднання всіх югославських земель, включаючи Сербію, під владою Негошей. З цією метою Монарх спочатку шукав підтримки в Австро-Угорщини, як найбільш близької до Чорногорії держави, до того ж - ворожої Сербії, уклавши з нею в 1907 р. секретний договір, що віддав на відкуп Австрії, власне кажучи, всю економіку країни. У той же час, як уже було сказано раніше, він намагався підтримувати союзницькі відносини з Росією, від якої багато років одержував субсидії і подарунки.
Однак ця політика балансування між двома ворожими таборами в 1908 р. випробувала серйозний удар, коли Австро-Угорщина зненацька для багатьох анексувала Боснію і Герцеговину. Наступні події привели до разючих змін на карті Балканського півострова.
3. Перша Балканська війна
Перша Балканська війна тривала 7 місяців і 21 день, з 9 (22) жовтня 1912 року по 30 травня (12 червня) 1913 року. Це була війна держав Балканського союзу, укладеного в 1912 році між Болгарією, Грецією, Сербією і Чорногорією проти Османської імперії, яка поневолювала балканські народи.
Перед народами Балканського півострова багато століть стояла історична задача повного звільнення від ісламського і національного ярма турецьких поневолювачів.
Болгарські і сербські Государі, що очолювали Балканський союз, прагнули опанувати здебільшого Македонією; крім того, болгари шляхом приєднання Салонік і Західної Фракії розрахову?/p>