Стан рiвноваги тiла людини
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Змiст
Вступ
1. Види рiвноваги
2. Умови збереження рiвноваги тiла i ступiнь його стiйкостi
3. Дiючi сили i рiвновага
4. Центр тяжiння тiла людини
5. Центр об`СФму тiла людини
6. Питома вага тiла людини
Висновок
Список лiтератури
Вступ
Стан рiвноваги характеризуСФться положенням тiла в просторi. На стан рiвноваги впливаСФ багато факторiв. Морфологiя положення або руху тiла вивчаСФться на основi зорового образа, що виник за даними вiзуального ознайомлення з виконуваною вправою, а також при використаннi фото-и кiнодокументацiСЧ. При цьому звертаСФться увага на симетричнiсть положення або руху, наявнiсть i вид опори, взаСФмне розташування частин тiла.
Морфологiя руху включаСФ його загальну характеристику, подiл на окремi фази i розгляд них.
Характеристика положення або руху тiла з позицiй законiв механiки необхiдний для розумiння роботи рухового апарата. Бiомеханiчне осмислення форми i структури руху або положення тiла людини для морфолога не самоцiль, а, лише дуже важлива передумова детального анатомiчного розбору руху або положення тiла.
1. Види рiвноваги
Вид рiвноваги визначаСФться по спiввiдношенню площi опори з положенням ОЦТ тiла.
Площа опори визначаСФться площею опорних поверхонь тiла i величиною простору, укладеного мiж ними. Площа опори завжди враховуСФться при анатомiчному аналiзi фiзичних вправ. Вiд неСЧ залежить стiйкiсть тiла: вона тим бiльше, чим бiльше площа опори. Так, стiйкiсть тiла в стiйцi ноги нарiзно бiльше, нiж у стiйцi ноги разом; у стiйцi на двох ногах - чим у стiйцi на однiй нозi; на лижах - чим на кониках; у стiйцi фехтувальника або боксера при розставлених ногах - чим у звичайному положеннi коштуючи (тому i маневренiсть рухiв без утрати рiвноваги в спортивному двобоСЧ досить велика).
Якщо площа опори розташована нижче ОЦТ тiла, то рiвновага нестiйка або, по визначенню Д.Д. Донського, обмежено стiйка. Якщо площа опори знаходиться вище ОЦТ тiла, рiвновага стiйка (тiло, виведена з цього положення, може без участi внутрiшнiх сил прийти у вихiдне).
2. Умови збереження рiвноваги тiла i ступiнь його стiйкостi
Рiвновага тiла в тому або iншому положеннi зберiгаСФться за умови, якщо вертикаль ОЦТ тiла проходить усерединi площi опори. Якщо ж вона виходить за межi границь площi опори, рiвновага порушуСФться - тiло падаСФ. Ступiнь стiйкостi тiла при виконаннi вправи залежить вiд висоти розташування ОЦТ тiла i вiд величини площi опори. Чим нижче розташований ОЦТ тiла i бiльше площа опори, тим стiйкiсть бiльше. Кiлькiсною характеристикою ступеня стiйкостi тiла СФ кут стiйкостi. Вiн утворений вертикаллю, опущеноСЧ з ОЦТ тiла, i лiнiСФю, проведеноСЧ з нього до краю площi опори. Чим бiльше кут стiйкостi, тим стiйкiсть тiла бiльше. Величина кута стiйкостi визначаСФ можливостi перемiщення тiла без утрати рiвноваги.
Для правильного анатомiчного трактування роботи рухового апарата необхiдно попередньо зясувати умови руху з урахуванням рiвностi дiСЧ протидiСЧ, проявiв iнерцiСЧ, збереження моменту кiлькостi рухiв i iнших закономiрностей.
3. Дiючi сили i рiвновага
Кожен рух, вироблений людиною, i будь-яке положення, у якому вiн знаходиться, обумовленi взаСФмодiСФю ряду сил. Сили, що дiють на тiло людини, роздiляються на зовнiшнi i внутрiшнi.
Зовнiшнi сили прикладенi до людини ззовнi або виникають при його взаСФмодiСЧ з зовнiшнiми тiлами (супротивником, спортивними снарядами й iн.). Найбiльше значення для анатомiчного аналiзу положень або рухiв людини мають сила ваги (сила гравiтацiСЧ), сила реакцiСЧ опори i сила опору середовища. Кожна з цих сил характеризуСФться величиною, напрямком i точкою додатка.
Сила тяжiння (сила гравiтацiСЧ) дорiвнюСФ масi тiла, прикладена в мiii положення ОЦТ тiла i спрямована прямовисно вниз. При виконаннi вправи з обтяженням (штангою, ядром) необхiдно враховувати силу ваги системи тАЮспортсмен снаряд".
Сила реакцiСЧ опори являСФ собою протидiю опорноСЧ поверхнi при тиску на неСЧ. Сила реакцiСЧ опори при вертикальному положеннi тiла дорiвнюСФ силi ваги (дiя дорiвнюСФ протидiСЧ), але протилежна СЧй по напрямку. При ходьбi, бiгу, стрибках у довжину з мiiя сила реакцiСЧ опори спрямована до тiла пiд кутом вiд опорноСЧ поверхнi i може бути розкладена за правилом паралелограма сил на двi складовi: вертикальну i горизонтальну. Вертикальна складовоСЧ сили peaкцiСЧ опори (сила нормального тиску) спрямована нагору i взаСФмодiСФ iз силою ваги, горизонтальна (сила тертя) впливаСФ на перемiщення тiла. Якби не iснувало тертя, людина не могла б ходити i бiгати: нога, якою вiдштовхуСФться, сковзала б назад i перемiщення тiла було б неможливим (щось подiбне спостерiгаСФться при ходьбi по слизькому льоду).
Сила опору середовища дiСФ на тiло людини при його рухах у повiтрянiй (при сильному вiтрi або швидкому бiгу) або водному середовищу (плавання). Вона залежить вiд площi лобовоСЧ поверхнi опору тiла, швидкостi руху i щiльностi середовища. Зi зменшенням лобовоСЧ поверхнi (наприклад, при низькiй посадцi велосипедиста) опiр середовища зменшуСФться.
Внутрiшнi сили виникають усерединi тiла людини при взаСФмодiСЧ частин тiла. Внутрiшнi сили роздiляються на пасивнi й активнi. До пасивних внутрiшнiх сил вiдносяться: сила еластичноСЧ тяги мяких тканин (звязок, суглобних сумок, фаiiй, мязiв i iн.), що виникаСФ при СЧх розтяганнi, сила опору кiсток, хрящiв, обумовлена СЧх фiзико-хiмiчними властивостями, а також сила молекулярного зч