Ссавці моря
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ограмів щетинистих пластинок.
Ще одна особливість гладких китів змушувала китобоїв вибирати своїм видобутком саме цих велетнів. На відміну від смугастиків, убитий гладкий кит не тоне в морській воді. На плаву його підтримує величезна кількість жиру: шар сала між грудними плавцями досягає на півметра! Такий жировий прошарок потрібен китові для того, щоб не змерзнути в холодних північних морях, де крилю більше всього. Хутряна шуба, з прошарком повітря під нею, при пірнанні не допоможе, тому китам довелося вдягатися не зовні, а всередині, під шкірою. Сало не пропускає холод глибоко в тіло, до життєво важливих органів. Верхній шар шкіри мерзне, але кита це не турбує: до холоду він мало чуттєвий, та й морозів під водою не буває, температура води майже завжди не нижче 0С. Холодніше вона може бути тільки при високому тиску, на дуже великих глибинах, куди кити не пірнають.
Гладкому китові ця шуба із сала мільйони років вірно служила проти студеної арктичної води, але вона ж його і погубила, коли в морі зявилася людина. Коли на китів полювали з невеликих човнів, непотоплюваність здобичі була дуже важлива. Можна було не побоюватися, що змучений гарпунами кит піде на дно. До інших умираючих гігантів відразу ж поспішало китобійне судно, щоб устигнути накинути канати, поки туша не затонула. Бувало, поранений кашалот топив не тільки човна, але і шхуну, що поспішала взяти його на буксир. А убиті гладкі кити могли годинами качатися на хвилях, поки китобої переслідували уцілілих з тієї ж череди.
Двох-трьох китів звичайно вистачало, щоб шхуна навантажилася цілком, так, що нікуди було ставити бочки з китовим жиром. У Європі цей жир у їжу вживали рідко, зате в нього було інше важливе застосування. Перетопленим китовим салом заправляли масляні світильники і вуличні ліхтарі, схожі на гасові лампи. Нафта до середини XIX в. була досить дорогою, її привозили з Азії в невеликій кількості. А кити були поруч, в Атлантиці, з кожного знімали десятки бочок сала. Кілька століть усі вулиці європейських міст висвітлювалися тільки жиром гладких китів! Крім того, з китового сала робили мило, використовували його як змащення, застосовували для виготовлення різних лік... Словом, попит на цей товар був постійним, і покупців у китобоїв вистачало. Китів теж було багато, настільки, що іноді в забитого кита зрізалося тільки саме коштовне пластинки вусів, а вся туша залишалась на корм акулам.
Утім, поки на китів полювали з китобійних шлюпок вельботів і переслідували їх на невеликих вітрильних суденцях, гладкі кити в океані зустрічалися часто. Не така це була проста справа вистежити кита, обережно підплисти до нього в момент короткого відпочинку на поверхні. Не кожний міг точно кинути важкий гарпун і найчастіше не один, а декілька і при цьому пробити і міцну шкіру, і товстий шар сала! Небезпечна і важка була робота в китобоїв. Добувалися сотні китів, а в океані залишалися тисячі... поки люди не винайшли пароплави і спеціальні гарпунні пушки.
Тепер погоня за китом залежала не від вітру і майстерності капітана, а від потужності парової машини. Мисливцю-гарпунеру не потрібно було підпливати на човні впритул до гіганта і намагатися влучити в самі уразливі місця. Постріл і гарпун летить на десятки, а те і сотні метрів. Пізніше в наконечники гарпунів почали вставляти спеціальні гранати, які вибухали в тілі кита. Добувати морських велетнів стали тисячами, і до середини XX в. гладких китів майже не залишилося. Від повного винищування їх врятували дві обставини. По-перше, вигідніше було полювати на синіх китів і фінвалів видобуток усе-таки більше, а щоб туша не тонула, її навчилися накачувати повітрям по шлангу з борта китобійного судна. А по-друге, китам допомогла... хімія! Саме успіхи хіміків дозволили налагодити промислову переробку нафти, одержання з неї пластмас, і китовий вус знецінився, на зміну жировим світильникам прийшли гасові.
Утім, зараз гладких китів більше не стає занадто пізно перестали на них полювати. Замість величезних черід зараз в океанах плавають одинаки, що зрідка зустрічаються один з одним. Усього на планеті залишилося не більше 5 тис. великих гладких китів (є ще і карликовий гладкий кит до 6,5 м довжиною, на нього майже не полювали, і цей вид не постраждав, хоча і без того вкрай рідкий). Цього вистачає, щоб кити не вимерли, але для відновлення колишньої численності будуть потрібні сотні, якщо не тисячі років.
Та ж доля ледве не оминула і синіх китів. Якщо ще на початку XX ст. вони зустрічалися повсюдно (заходили навіть у Балтійське море), то до кінця століття потрапили в Червону книгу як зникаючий вид. Адже тільки за один сезон 19301931 р. в Антарктиці їх було убито майже 30 тис. Зараз у всіх океанах живе не більше 10 15 тис. цих гігантів. Мало, дуже мало, але все-таки надія на досить швидке відновлення зберігається. Учені вважають, що через 50 років вимирання синьому китові загрожувати не буде.
Кашалот
Кашалот самий великий із зубатих китів по розмірах трохи поступається своїм вусатим родичам: самі великі самці в довжину не перевищують 20 м.
Зате в них є свої рекорди, ніким зі ссавців не перевершені.
Наприклад, кашалот кращий нирець серед усіх, хто дихає повітрям. Найбільша зареєстрована глибина, який досягали ці живі батискафи, близько 1,5 км! Далеко не кожен сучасний підводний човен витримає тиск води, що без шкоди переносить зубатий нирець 150 атмосфер! І таким навантаженням кашалот піддається кілька разів у день. Без повітря при цьом