Ссавці моря
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ом мирне застосування: він переорює іклами морське дно в пошуках улюбленої їжі молюсків. Зануривши бивні в мул майже цілком, він робить ними довгу борозну. Після цього можна спостерігати дивне видовище: морж витягає перед собою ласти і починає спливати, потираючи один ласт по іншому. У товщі води за його спиною залишається смуга каламуті. Майже піднявшись до поверхні, він занурюється, і усе починається спочатку. Варто уважно придивитися, і зміст таємничих дій стає ясний: у такий спосіб він збирає і чистить черепашки.
Морж
Спочатку він ластами збирає пригорщу раковин, а потім, піднімаючи, поступово перетирає їх, потім розкриває ласти, і молюски починають опускатися на дно, причому відламки раковин тонуть повільніше, так що цей хитрун зїдає вже очищений обід.
Така дієта просто чудова, але, на жаль, вона влаштовує не всіх моржів, іноді серед них зустрічаються дійсні хижаки, що полюють на нерп, тюленів, що нападають навіть на людей. Найчастіше морж звикає до мяса, спробувавши його випадково, але після цього він уже ніколи не повернеться до колишньої їжі. Таких моржів чукчі називають келючами і сильно остерігаються їх.
Під час свого перебування на березі моржі збираються величезними групами. Часом вони лежать так тісно, що новим тваринам просто не вистачає місця і вони змушені лягати зверху на тих, хто приплив раніш. Утім, ті не заперечують, хіба що іноді хтось поворухнеться, щоб перемінити позу на більш зручну. На окремих пляжах, а частенько і прямо на крижинах розташовуються на відпочинок самки з дитинчатами так менше ймовірність того, що незграбні дорослі моржі задавлять малят.
СИРЕНИ, ЧИ МОРСЬКІ КОРОВИ
У зграї сирен два сімейства, дюгони і ламантини, два сучасних роди і чотири види. Сирени морські тварини, живуть у теплих прибережних водах Атлантичного, Індійського і Тихого океанів. Харчуються водоростями, прибережником, різними іншими водяними рослинами і мулом. На берег ніколи не виходять, народжуються і вмирають у воді.
Зовні сирени не зовсім схожі на тюленів, але задніх ластів у них немає, тільки передні, зате є хвостовий плавець: округлий (у манатів) чи з невеликою вирізкою (у дюгонів); ласти його розташовані, не вертикально, як у риб, а горизонтально, як у китів. Скелет задніх кінцівок змінений майже цілком. Від хрестця залишилися лише дві чи чотири кістки. Шкіра товста, до пяти сантиметрів, складчаста, майже безволоса, лише рідкі щетинки розкидані на ній.
Іклів немає (були в деяких вимерлих видів), верхні різці, не дуже схожі на бивні (довжиною до 20 сантиметрів), лише в самців дюгонів. Корінних зубів у манатів до десяти в кожній половині щелепи, верхній і нижній, і звичайно лише по три у дюгонів. Як і в слонів, у міру зносу передні випадають, а позаду наростають нові. У самок пара сосків на грудях, як у слоних. Ці й інші морфологічні риси, особливо виражені у вимерлих сирен, вказують на їхнє загальне зі слонами походження від древніх першокопитних звірів, у память про які деякі ламантини і донині носять на передніх ластах рудиментарні нігті.
Сирени
Колись у фінікійців був верховний бог Дагон бородань з короною на голові і рибячим хвостом замість ніг. А в Древній Греції жили молоді діви сирени, що своєю красою і співом затягали і присипляли мандрівників, що потім гинули. У ще більш древні часи предки морських корів залишили сушу і пішли в море. Але з двадцяти родів сирен тільки три дожили до появи людини: один з них стеллерова корова вже знищена. Залишилися в Тихому й Індійському океанах дюгонь, а в Атлантичному ламантин (американський, амазонський і африканський) єдині на сьогоднішній день травоїдні морські ссавці.
Наукова назва ламантина, манат, переводиться як рукастий, самка ламантина годує своє дитинча, тримаючи його ластами біля грудей. Такий людський спосіб годівлі, швидше за все, і послужив основою для легенди про прекрасних дів-русалок, що живуть у морських глибинах. Тими ж ластами манат допомагає собі харчуватися: заштовхує водорості по глибше в пащу, під час годівлі він пересувається, тримаючись руками за дно.
Живуть ламантини в озерах і ріках Америки, на прибережних обмілинах у морі. Їжа займає чверть життя цього звіра. У день манат зїдає близько 100 кг їжі, при цьому його власна вага близько 500 кг. Ситий гігант тихо пливе за течією, виставивши на поверхню бік чи черево, чи ж зовсім осідає на дно, а численні риби, що припливають, збирають з його тіла дрібні водорості і паразитів.
Ламантин
Ламантин не піднімається дихати кожні 35 хвилин, у нерухомості він може протриматися під водою хвилин 20, за рахунок запасу повітря у величезних легенях. Тільки уявіть собі у триметрової тварини легені досягають у довжину 1 м.!
Узимку ламантини збираються біля теплих джерел природних і створених людиною. Улітку ж вони знову розсіюються: деякі запливають на багато сотень кілометрів. Цьому можна здивуватися, тому що звичайно ламантини плавають з дуже невеликою швидкістю. Лише у випадку небезпеки, а ворогів у нього небагато людина так тигрова акула, звір починає відштовхуватися хвостом і плисти досить швидко. Це єдиний захист мирного створіння, у якого немає ні пазурів, ні гострих зубів.
У повсякденному житті ламантинів велика радість спілкування; вони грають, покусуючи і погладжуючи один одного, обіймаються ластами, виставляють для подиху ніс до носа, плавають один за одним чи поруч; перегов?/p>