Способи захисту цивільних прав у новому Цивільному кодексі України
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
бовязання, по-друге задоволення вимоги кредитора за рахунок речі, яку він притримує (ст. 597 ЦК України), і по-третє припинення основного зобовязання внаслідок інших (окрім виконання) загальних підстав припинення зобовязання, що містяться у главі 50 ЦК України [38, 140].
Тож, підсумовуючи вищевикладене, право особи на самозахист можна визначити як можливість, у разі порушення свого цивільного права або інтересу, цивільного права чи інтересу іншої особи, виникнення реальної загрози такого порушення, застосувати доцільну та адекватну протидію, яка не заборонена законом і не суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на попередження або припинення цього порушення.
ВИСНОВКИ
Внаслідок проведеного дослідження було виявлено, що право на захист застосовувався ще у Стародавньому Римі. Основними способами захисту цивільних прав за римським правом були захист у судовому порядку за чітко встановленими для конкретних правовідносин позовами та преторський захист. Отже, можна зробити висновок про те, що римське приватне право має невичерпний потенціал, використання норм, термінів, конструктивних ідей та основних принципів якого, дозволить національне цивільне законодавство.
У роботі було досліджено підходи науковців щодо понять правовий захист, захист права та правова охорона та встановлено співвідношення таких понять між собою. На підставі цього було встановлено, що правовий захист ширше поняття, ніж захист права. Основна відмінність між цими категоріями полягає в тому, що захист права акцентує увагу на обєкті захисту, тобто захист порушеного права й інтересу, а правовий захист дає певну характеристику процесу, що здійснюється правовими засобами. Було також встановлено, що правова охорона, включає в себе поняття правовий захист та захист права. За відсутності єдиного підходу до визначення поняття захисту цивільних прав як цивільно-правової категорії, пропоную власне визначення цього поняття: захист цивільних прав та інтересів це реалізація встановленого законом субєктивного права особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом застосування обраних самою особою чи встановлених договором або актами цивільного законодавства правоохоронних заходів способів захисту цивільних прав.
У ході роботи були досліджені підходи до структури права на захист цивільного права та інтересу, поняття засобів, способів та форм захисту і їх класифікації.
Крім того був проведений змістовний аналіз юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту цивільних прав та інтересів. В межах цього питання було досліджено думки науковців щодо виділення загального та спеціального порядків застосування юрисдикційної форми захисту, розкрито їх зміст і сутність, досліджено такі способи захисту цивільних прав та інтересів як відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, які є найбільш складними питаннями у практичному їх застосуванні. Особливу увагу було приділено неюрисдикційній формі захисту самозахисту цивільних прав та інтересів, через недостатню регламентованість якого ЦК України, виникають проблеми щодо його практичного застосування. У процесі дослідження було визначено форми, види та особливий спосіб самозахисту притримання майна кредитором, що використовується в зобовязальних правовідносинах і являє собою одну, з передбачених цивільним законодавством, можливостей застосування спеціальних заходів майнового характеру, які спонукатимуть боржника до належного виконання його зобовязання.
Порівняльний аналіз положень нового ЦК України щодо захисту цивільних прав та ст. 6 ЦК УРСР 1963 р. дає підстави стверджувати, що законодавець у цілому зберіг підхід і концепцію захисту порушених цивільних прав. Водночас варто відзначити й певні новели в регулюванні розглядуваного масиву цивільних правовідносин нормами нового ЦК України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. ст. 356
3. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21-22. ст. 135
4. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. ст. 131
5. Цивільний Кодекс УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. 1963. № 30. ст. 463 (втратив чинність на підставі Кодексу № 435-IV від 16.01.2003)
6. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. ст. 32
7. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. ст. 36
8. Про охорону прав на промислові зразки. Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. ст. 34
9. Про захист прав споживачів. Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 30. ст. 379
10. Про нотаріат. Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 39. ст. 383
11. Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999, № 1172 // Офіційний вісник України, 1999. № 26. ст. 1241, № 45. ст. 2243
12. Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004, № 20/5
13. Про практику розгляду судами цивільних справ за позова?/p>