Спілкування та комунікації
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?оді як мовлення це система засобів мовленнєвої діяльності (система знаків, символів і правил). Мова являє собою спосіб формування та формулювання окремих думок, мовлення є інструментом, знаряддям, за допомогою якого ці думки одержують остаточне оформлення.
У кожному співтоваристві, у кожній групі людей існують свої норми та уявлення про те, що і як можна говорити. У цьому плані важко уявити, що здобувач та опонент на захисті дисертації і майстер, що розмовляє з робітниками на будівництві, обмінюються однаковими репліками. Але якими б різноманітними та широкими ці норми не були, існують певні єдині для всіх правила, порушуючи які ми ризикуємо скривдити співрозмовника.
До таких перешкод належить використання образливих слів і висловів у міжособистісному спілкуванні. Сказавши співрозмовнику, що він боягуз, ледар, зрадник чи щось у цьому дусі, не варто очікувати чогось іншого, крім сварки. Якщо ж він не ображається на подібні заяви, це скоріше свідчить не про те, що ваш співрозмовник терплячий і вміє не звертати уваги на дрібниці,
а про те, що він байдужий до вашої думки про себе чи настільки низько оцінює її, що не вважає за потрібне прислухатися.
Серйозною перешкодою в спілкуванні двох людей може стати прагнення однієї з них тлумачити й інтерпретувати слова іншої. За такого тлумачення кожний бачить і сприймає тільки те, що може чи хоче побачити.
Так, заяви типу: Ви спеціально це кажите, щоб образити мене чи Ти мовчиш, тому що тобі просто нічого сказати, у якому б контексті вони не промовлялись, швидше за все будуть сприйняті співрозмовником, як спроба образити його і досадити йому і швидше за все викликають у нього бажання сказати щось образливе у відповідь, що остаточно погіршить ситуацію.
До такого самого результату призводить і пряме тлумачення метафор, що використовуються партнерами в розмові.
Зазвичай багато з того, що ми говоримо, має метафоричний характер: Ну що ти червонієш як помідор? чи У тебе абсолютно відсутній погляд.
Ці вислови нейтральні за своїм характером, але за бажання співрозмовник може побачити в них щось образливе для себе (Ти ні з чим кращим порівняти мене не міг, як з помідором? чи А у тебе самого який погляд? Ти що, думаєш, краще?).
Далеко не всякі метафору чи порівняння можна використовувати в бесіді, за будь-яких обставин вони не повинні містити в собі нічого образливого, але безпосереднє їх тлумачення швидше за все акцентуватиме негативні моменти, зясування яких лише ускладнить спілкування.
Звичайно таке може бути наслідком помисливості чи бажання причепитися до слів співрозмовника, щоб довести йому, що він погано ставиться до свого партнера чи не вміє висловлювати власні думки.
У таких ситуаціях розвязати назрілий конфлікт без будь-яких образ допоможе використання зворотного звязку чи прямого запитання до співрозмовника для зясування, що ж він насправді хотів сказати.
Серйозної шкоди спілкуванню завдає часте використання таких слів, як завжди чи ніколи. Як по-різному звучать дві фрази: Ви спізнилися на заняття і Ви завжди спізнюєтеся на заняття. Використання цих слів призводить до порушення логіки в спілкуванні.
Будь-які обіцянки чи заборони, що містять ці слова, можуть стати на перешкоді до контакту. Досить нагадати: Ти ж мені обіцяв ніколи цього не робити! чи засумніватися: Ти не можеш про це памятати завжди.
Перешкодою у спілкуванні може також стати прагнення співрозмовників приписати іншому певні думки й наміри: Ти просто думаєш, що я... чи Ви спеціально спізнюєтеся, щоб подивитися, як я на це реагуватиму тощо. Навіть якщо думки іншого будуть прочитані правильно, висловлення їх уголос зазвичай сприймається як прагнення принизити співрозмовника чи здійснити на нього тиск, що не сприяє розвиткові контакту.
Запобіганню конфлікту чи вирішенню будь-якої проблеми недостатньо сприяє бажання співрозмовників зясувати, хто правий, а хто винуватий, хто що сказав першим чи коли точно відбулася та чи інша подія. Цей шлях рідко приводить до позитивних результатів, оскільки в такій ситуації кожен із двох сперечальників хоче продемонструвати себе і при цьому не схильний ні в чому поступатится співрозмовнику. У результаті обстановка загострюється, а вирішення реальної проблеми відсувається на другий план.
Надзвичайно обережно й помірковано варто використовувати у спілкуванні і прямі накази. У житті мало ситуацій, коли одна людина має повне право віддавати які-небудь розпорядження іншій (найяскравішим прикладом може служити армійська дисципліна).
Прохання чи рекомендація, звернені до співрозмовника, ким би він не був дитиною, підлеглим, пацієнтом, викликають менший внутрішній опір, ніж наказ. Такі форми звертання, як: Принеси!, Помовч!, Зроби негайно!, тільки бють по самолюбству.
У процесі спілкування можуть виникати специфічні комунікативні барєри, які мають соціальний чи психологічний характер.
На думку деяких психологів, поширення інформації проходить через фільтр довіри чи недовіри. Ці фільтри можуть діяти у такий спосіб, коли щира інформація може бути не прийнятою, а помилкова прийнятою. Однак існують засоби, що послабляють дію фільтрів. Сукупність таких засобів виконує роль супровідника інформації, створює сприятливе тло (наприклад, музичний, просторовий чи колірний супровід мовлення).
Причиною порушення взаємодії пар