Спілкування та комунікації
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
авши внутрішнє мовлення, людина занурюється в стан медитації чи в сон). Блокування вимовлення вголос чи про себе чинених дій призводить до миттєвого забування, не дозволяє осмислити сприйману інформацію. Зважаючи на це можна виокремити активаційну функцію мовлення.
Мовлення це засіб, за допомогою якого здійснюється введення людини в соціальне середовище, у відносини між людьми. Завдяки мовленню формуються не тільки емоційно наповнені, а й змістові звязки між матірю та дитиною, регулюється соціальна поведінка дитини, здійснюється вплив на напрями думок і дій, опановуються культурні традиції, тобто реалізується регулятивна функція мовлення. Крім того, велика частина нашого життєвого досвіду це аж ніяк не те, що ми безпосередньо переживали. Вона приходить до нас із книг, газет, радіо і телепередач, розповідей інших людей, спрямованого навчання. Тому мовлення служить і для передачі інформації (інформативна функція мовлення), і для збереження сукупного досвіду людини кумулятивна функція. Крім цього, мовлення виконує ще експресивну функцію в процесі спілкування, що виявляється у прояві внутрішнього, емоційного стану людини. Ми найчастіше не можемо зробити зміст наших почуттів, думок, переживань актуальним для іншої людини, не сказавши їй про це.
Виокремлюють також фактичну функцію, спрямовану на встановлення контакту з тими людьми, з якими людина вступає у безпосередню взаємодію, на підтримку певних звязків у тих мікрогрупах, до яких вона входить (з родичами, колегами по роботі, знайомими). Наприклад, у змістовому плані поздоровлення до свята можуть сприйматися як явна безглуздість. Однак сам факт поздоровлення являє собою форму реалізації фактичної функції, тобто є сигналом про прагнення підтримати дружні відносини. Таку ж фактичну функцію виконує і швидке вітання на ходу, зовні зовсім безглузде (Як справи? Нормально).
Трохи втратила своє значення в сучасному суспільстві так звана міфічна функція мовлення звертання до різного роду заклинань, замовлянь, молитов для того, щоб запобігти можливі неприємності. Однак навіть атеїстичні люди у важкі хвилини неусвідомлено звертаються до своєрідного моління про те, щоб лихо минало їх.
Отже, існують такі функції мовлення:
- комунікативна процес передачі інформації;
- сигніфікативна відображення обєктивної реальності через поняття;
- формоутворення втілення думок у словесну форму;
- активаційна вербальна активність підвищує рівень свідомості;
- регулятивна вплив на напрям думок і дій;
- кумулятивна збереження досвіду людства та індивідуального досвіду кожної конкретної людини;
- експресивна прояв внутрішнього, емоційного стану людини;
- фактична встановлення і підтримка контактів з людьми;
- міфічна звертання до молитов для запобігання неприємностей.
Крім того, у різних видах діяльності можна говорити про окремі функції, які виконує мовлення. Так, у педагогічній діяльності мовлення педагога виконує такі додаткові функції:
- розвивальну забезпечує формування особистості того, кого навчають, передачу йому норм і правил поведінки, управління процесом їх засвоєння, розкриття морального змісту чинених ним та іншими людьми вчинків, оволодіння критеріями оцінки й самооцінки;
- інформаційну здійснює передачу знань;
- регулятивну створює сприятливу психологічну атмосферу спільної та індивідуальної діяльності, погоджує й поєднує зусилля для досягнення загального та особистого результату;
- емоційну формує та коригує міжособистісні відносини.
Варто враховувати, що поширення відповідних функцій у реальній діяльності чи міжособистісному спілкуванні може бути різною. Наприклад, проведений психологами аналіз комунікативної діяльності вчителя свідчить, що дві третини її присвячено розмові, в той же час дві третини розмови вчитель веде сам.
При цьому дві третини розмови вчителя повязано з такими звичайними ситуаціями, як пояснення уроку, оцінювання знань того, кого навчають, розяснення власних дій, зауваження.
А тим часом метою цієї діяльності є формування в тих, кого навчають, певних якостей, передача їм ініціативи в самоуправлінні, самоконтролі, самооцінці. Так, педагог повинен не стільки говорити сам, скільки сприяти розвиткові мовлення та формуванню мовленнєвої культури в тих, кого навчає, і розкривати перед ними її функціональні можливості як засобу взаємодії з іншими людьми. При цьому велике значення мають такі характеристики мовлення:
варіативність здатність про одне й те саме говорити по-різному, використовуючи різні мовні засоби, прийоми композиції словесного матеріалу, стильові особливості;
виразність уміння викликати у свідомості слухачів наочні образи за допомогою прикладів, метафор, алегорій, порівнянь;
емоційність здатність впливати на емоції та почуття слухачів;
логічність послідовність розгортання аргументації, утримання на основній ідеї. Нерідко під час виступу, розгорнутого мовного повідомлення у мовця зявляються додаткові асоціації, цікаві думки, на яких також хочеться зупинитися. Нездатність протистояти цій спокусі призводить до поступової зміни предмета повідомлення, відходу від основної теми;
літературність точність уживання слів, правильність наголосів, закінчень;
доречність відповідність змістовних і стилістичних складових.
Мова це певний пізнавальний процес, ?/p>