Співробітництво Україна-СОТ і проблема глобальної лібералізації
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ефективної конкурентної боротьби в глобальній економіці катастрофічно недостатньо. Між тим темпи інноваційного та науково-технічного розвитку, який має створювати для України новітні конкурентні переваги, украй недостатні. За цим показником Україна поступається не лише провідним країнам світу, але й більшості країн-сусідів. В Україні продовжує втрачатися науково-технічний базис інноваційного розвитку: цілі наукові напрями і школи фундаментальної науки, відродження яких вельми тривалий та дорогий процес. Водночас в Україні склалися обєктивні передумови для позитивних зрушень у сфері зміцнення національної конкурентоспроможності. Підставою для такого твердження є становлення засад ринкової економіки, фінансової системи, наявність великих підприємств, які активно розвиваються та можуть стати основою осередків економічного зростання. Нагромаджено певний національний капітал, сформовано базову платоспроможність споживчого ринку. Інтеграція в глобальну торгівельну систему гарантуватиме Україні такий необхідний для неї доступ на світові ринки, на яких її товари і послуги зустрінуть так само прихильно, як товари і послуги більшості могутніх членів СОТ. Доступ на ринки стимулюватиме економічне зростання і сприятиме підвищенню рівня життя. А також, якщо в майбутньому Україна буде вважати, що який-небудь інший член СОТ несправедливо відмовляє її підприємцям в отриманні вигідних умов, гарантованих укладеними в рамках Організації угодою, то у неї буде доступ до надійних органів для вирішення даного питання. [11].
В цілому можна вирізнити низку проблем, які Україні доведеться вирішувати після вступу в СОТ[8]:
неконкурентоспроможність українських товаровиробників з окремих видів товарів на зовнішніх ринках;
зниження імунітету вітчизняного виробника під час відкриття зовнішніх кордонів і експорту товарів на зарубіжні ринки;
розширення торгових меж і збільшення потоків сірого імпорту;
відсутність захисту споживачів, зумовленого ризиками цінового буму на ринку.
Як підсумок всього вище зазначеного хочу зазначити наступене.
По-перше, слід взяти до уваги, що СОТ це глобальна, спеціалізована міжнародна організація, членами якої є понад 150 країн світу. Дана міжнародна організація працює на цілі лібералізації, активізуючи таким чином лібералізацію економічної і фінансової діяльності, розширюючи свою сферу відповідальності, що поступово сприяє глобалізації. [ст.37, 12]
По-друге, місія СОТ полягає в тому, щоб забезпечити однакові правила гри для всіх країн учасниць на світовому ринку. В ідеалі це повинно сприяти тому, що всі країни будуть рівноправні на глобальному ринку і жодна з них не зможе диктувати іншій свої умови. Проте в реальному житті виявилось, що СОТ грає роль ліберального диктатора. [ст.100, 12] Як результат цього, виникло чимало проблем у розвитку аутсайдерів. Причиною стало не лише обмеження державного суверенітету, що тільки но сформувався і, навіть, не очевидна нерівність конкурентних позицій лідерів і аутсайдерів, а загальна невідлагодженість ринкових відносин у країнах, що розвиваються внаслідок відсутності чи небездоганного досвіду ринкового регулювання. Проблема ще полягає в тому, що під час перетворення ГАТТ на СОТ, яке відбувалося під безпосереднім впливом країн-лідерів світу, не були елімінованими економічні перекоси, що корінилися в їх власній економіці. Ці перекоси були викликаними підтримкою сільського господарства і текстильної промисловості, яка явно затягнулася внаслідок багатьох причин. До їх числа крім природного піклування про підтримку певного рівня самозабезпечення продовольством і зайнятості, входять і наміри в політичних цілях зберегти традиційні важелі впливу на країни, що розвиваються. Про це, зокрема, свідчать не тільки імпортні квоти, що зберігаються на більшість промислових і продовольчих товарів, а і ескалація нетарифних барєрів, масштабне субсидіювання західноєвропейського сільського господарства та американського аграрного експорту, а також лібералізація торгівлі фінансовими послугами поряд з одночасним її гальмуванням стосовно будівельних і каботажних послуг, у виробництві яких низка країн, що розвиваються досяг порівняльних переваг.без відповідного врахування інтересів країн, що розвиваються, вирішуються і проблеми, які повязані з захистом прав інтелектуальної власності. Такий митний режим поряд з природоохоронними стандартами і заходами, які стали більш жорсткими, загальним прискоренням НТП і потребою у вивільненні додаткового економічного простору для безперервно зростаючого асортименту видів виробництва сприяли переміщенню на периферію матеріало- і праце містких, екологічно небезпечних і морально застарілих виробництв, але в той же час ускладнили становлення і розвиток там оброблюваної промисловості середнього, а тим більше високого технологічного рівня. Винятком стали лише окремі малопродуктивні її ланки, що входять до складу транснаціональних виробничих комплексів. В результаті основні вигоди від глобалізаціодержали самі глобалізатори. [ст.100, 12]. Тобто, можна стверджувати, що від всіх правил та принципів СОТ виграють в основному сильні держави з потужною економікою. Існує навіть думка, що СОТ є одним з антидемократичних інститутів, останнім за часом виникнення уособленням всієї системи глобального корпоративного управління. [ст.132, 12].
Проте не можна стверджувати, що СОТ має лише негативні сторонию Вступ до СОТ також має свої пер