Специфiчнi особливостi поведiнки представникiв Нiмеччини
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iтi прийнято носити не занадто свiтлi костюми. Не рекомендуСФться надягати строкатi або темнi сорочки. Сорочка повинна бути бiлою або свiтлою (блакитний, бежевiй, в тонку смужку, ледве помiтну клiтку). Краватки бажано вибирати для дiловоСЧ обстановки не дуже яскравi i без помiтних вiзерункiв. При цьому зрозумiло, що вони повиннi пiдходити за колiрною гамою до костюма i сорочки.
Носити сорочки з короткими рукавами в дiловiй обстановцi також не рекомендуСФться, оскiльки вважаСФться елегантним, якщо манжети сорочки видно з-пiд рукавiв пiджака, приблизно на два сантиметри. Темно-синiй або темно-сiрий костюм в тонку смужку - найбiльш поширений тип костюма для кожного випадку. Справа в тому, що менеджер за кордоном нерiдко вранцi не знаСФ, куди його запросять ввечерi i чи вдасться йому ще повернутися в готель або додому для того, щоб переодягнутися.
В театр, в урочистих випадках бажано носити темний одяг, хоча вiдверто одягати чорнi костюми вже не прийнято, крiм як у випадках жалобних церемонiй.
Що стосуСФться взуття, то чорне взуття в принципi можна носити до всiх видiв костюмiв i до всiх кольорiв. Коричневе взуття пiдходить до костюмiв бежево-коричневоСЧ гами. Шкарпетки краще мати не дуже яскравi i помiтнi, частiше носять сiрi або чорнi, а до бежево-коричневою одягу i взуття - коричневi.
Якщо судити про моду, то, наприклад, Нiмеччина в цьому вiдношеннi бiльше орiСФнтуСФться на Англiю, а в АвстрiСЧ та ШвейцарiСЧ бiльше дотримуються рекомендацiй моди ФранцiСЧ та РЖталiСЧ. Загалом у дiловий свiт мода входить не так активно i швидко, вiн досить консервативний по вiдношенню до моди, строгий i стриманий.
Дiловий свiт у зовнiшньому виглядi швидше дотримуСФться не моди, а певного рiвня - одягатися так, щоб не пiдмочити свiй престиж. У цьому сенсi дуже важливо, щоб одяг i взуття були чистими i акуратними. Заношений, непрасований костюм, несвiжа сорочка, "зСЧхали" шкарпетки або краватка або краватка в плямах при всiй повазi до людини завжди звертають на себе увагу i залишають не найкраще враження.
Ще бiльш складно навчитися одягатися щодо вiльно, як кажуть, з "шармом", але одночасно з вiдчуттям мiри, iнакше кажучи по-справжньому модно i елегантно. Нема чого приховувати, молодим менеджерам, якi хочуть не вiдставати вiд моди, теж не завжди це вдаСФться.
У ходi комерцiйних переговорiв, а тим бiльше зустрiчей, не рекомендуСФться знiмати пiджак, не спитавши дозволу оточуючих дам. Це вiдноситься i до курiння. До речi, зауважимо, що останнiм часом курiння маСФ все менше поширення в процесi дiлового спiлкування. Про це потрiбно памятати i при вiдсутностi дам у суспiльствi. Якщо переговори проходять у невеликому примiщеннi, то краще придушувати в собi бажання покурити.
У всiх захiдноСФвропейських краСЧнах у дiловому свiтi, будь то на обiдi чи на прийомi, алкоголь сприймаСФться досить умовно, тому настiйно рекомендуСФться стримуватися i намагатися "випивати" як можна менше.
У всiх захiдноСФвропейських краСЧнах пiд час спiлкування краще називати людей по СЧх титулу, наприклад: "Пане мiнiстре ..." або "Пан секретар ..." i т. п. Опускати такi титули, як, наприклад, доктор або директор, вважаСФться нечемним. Одна тонкiсть: у Нiмеччинi прийнято говорити "пан доктор" плюс прiзвище, в АвстрiСЧ та ШвейцарiСЧ досить вимовити - "пан доктор".
Найпоширенiшi титули - "доктор", "магiстр" або "дипломований iнженер" (випускник технiчного вузу). Так званих недипломованих iнженерiв (випускникiв технiчних училищ) можна називати без титулiв, тiльки "пан" плюс прiзвище. Однак вiдомо, що саме цi люди вiдчувають певний комплекс неповноцiнностi по вiдношенню до дипломованих iнженерiв.
В АвстрiСЧ ще iснуСФ ряд старовинних титулiв, наприклад, "надвiрний радник". Такий титул державнi чиновники отримують при виконаннi функцiСЧ або вiн надаСФться президентом республiки за певнi заслуги.
РЖ в Нiмеччинi, i в АвстрiСЧ поширений також титул комерцiСЧ радник (Kommerzialrat в АвстрiСЧ, i Kommerzientrat в Нiмеччинi). Цих титулiв люди також удостоюються за певнi заслуги, а в АвстрiСЧ СЧх можна крiм того просто купити.
У всiх захiдних краСЧнах точнiсть вважаСФться ознакою хорошого тону. РЖ не дарма кажуть, що точнiсть - це ввiчливiсть королiв. Запiзнитися на зустрiч або запрошення на 15 хвилин ще допустимо, але запiзнення на бiльш тривалий перiод вважаСФться грубою неввiчливiсть. Якщо все ж таки запiзнення з яких-небудь причин неминуче, необхiдно знайти спосiб попередити про це заздалегiдь i вибачитися. Приходити на зустрiчi заздалегiдь хоча i припустимо, але краще все-таки цього уникати, тому що рано появою можна поставити в незручне становище тих, що запросили вас на переговори. Адже в них можуть у цей час проходить iншi зустрiчi або заходи, i вони змушенi будуть якось змiнювати своСЧ плани. Останнього слiд уникати при запрошення вiдвiдати будинок, оскiльки господарi можуть виявитися просто не готовi до зустрiчi гостей.
РЖснують вiдмiнностi й у веденнi переговорiв. У ШвейцарiСЧ та Нiмеччинi вони ведуться досить цiлеспрямовано i сухо. У СЧх ходi може допускатися навiть вiдома грубiсть. Австрiйцi ж не люблять говорити "нi", вони вважають за краще сказати скорiше "так, але ..." "Нi" або рiзка вiдмова, на думку австрiйцiв, вважаСФться досить грубоСЧ справою.
У ходi переговорiв або пiсля СЧх закiнчення, прийнято запрошувати партнерiв на обiд чи вечерю. У будинок, як правило запрошують ввечерi, i тiльки тих iноземцiв, з якими вже iснують досить тiснi контакти або при наявн