Соціальна установка дослідження конкретного об'єкта
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
центральність - периферійність, в афективному - спрямованість, інтенсивність, у поведінковому - обєктивність, ситуативність і т.п.
Надто важливо підкреслити наступне. Кожний із чергових етапів фрагментації обєкта веде до все більшої диверсифікованості знання, його дробленню залежно від конкретного розуміння установки, її компонентів і звязків між ними, від виділеного параметра, гіпотези про нього, від вибору залежної й незалежної змінних для перевірки гіпотези, від застосовуваної процедури й техніки дослідження, а також від багатьох інших найчастіше не менш важливих умов. Чи дивно, що дослідження того самого обєкта нагадують будівництво Вавилонської вежі в момент розпадання будівельників на безліч мов.
Чи можлива інтеграція таких знань, на що сподіваються зараз американські соціальні психологи, і якщо так, те на якій основі? Спроби синтезу вже вживали. В 1960 р. Д. Кац виступив з функціональною теорією установки. Запропонувавши вивчати установку з погляду потреб, які вона задовольняє, він виділив чотири її функції, що відповідають, на його думку, основним потребам особистості: 1) інструментальну (пристосувальну, утилітарну); 2) его-захисну: 3) вираження цінностей; 4) організації знання, пізнання дійсності.
Д. Кац прямо заявив, що перша функція запозичена з біхевіоризму й теорій научання, друга - у Фрейда і його послідовників, третя - із психології особистості (дослідження проблеми самовираження, самореалізації), четверта - з гештальтпсихології. Строго говорячи, цю теорію не можна назвати теорією: вона скоріше вправа по перекладу різних теорій на одна мова, спроба звести воєдино всі теорії під одною назвою - як це було замічено її критиками. Вона виявилася цікавої лише тим, що, будучи композицією із всіх попередніх теоретичних підходів, відбила всю еволюцію досліджень установки від Томаса й Знанецького, призвавши до повернення на круги свої.
Дослідники-Емпірики цей заклик і теорію зустріли без ентузіазму не тільки через її еклектизм. Для них факти, отримані у власному емпіричному дослідженні, відповідно до принципу операціоналізму здобували значення самого обєкта.
Видимо, тому не знаходить особливого відгуку монументальна по своєму задумі ідея Стаатса, що попитались здійснити інтеграцію знизу, тобто обєднати накопичені факти на основі однієї теоретичної платформи - варіанта теорії научання. У цьому випадку питання встає про правомірність інтерпретації даних, отриманих відповідно до однієї теоретичної схеми, в іншій схемі, де вони можуть придбати інший зміст. Рішення цієї проблеми утрудняється ще й тим, що дані із працею зіставляються не тільки усередині однієї й тієї ж теоретичної орієнтації, про що досить свідчить робота самого А. Стаатса, не тільки усередині одного напрямку, що розвивається в рамках цієї орієнтації, але навіть між дослідженнями конкретного явища усередині цього ж напрямку.
Підтвердженням цьому можуть служити дослідження процесу переконання, виконані під керівництвом К. Ховленда. Вони були обєднані єдиною теоретичною й методологічною платформою - біхевіоризмом з його центральними поняттями (стимул, реакція, підкріплення), акцентом на дослідження обєктивного (зовні спостережуваного) поводження. Вивчалася зміна установки як процес взаємодії когнітивного й афективного компонентів. Загальної була точка зору, відповідно до якої зміна когнітивного компонента (думка, переконання) тягне, за собою зміна афективного й поведінкового компонента. І проте практично по кожному з досліджених умов ефективної комунікації: однобічної - двосторонньої аргументації, пріоритету виступу (до або після опонента), ефекту бумеранга, запізнілого ефекту й інших - були отримані суперечливі дані, що не піддаються інтеграції в одну схему.
Інший приклад - теорія когнітивного дисонансу, що породила не меншу кількість суперечливих, а найчастіше взаємовиключних даних.
Крім того, одне з головних перешкод на шляху подальшого дослідження установки автори однієї з оглядових робіт справедливо бачать у тім, що занадто мало проводиться експериментів спеціально для перевірці суперечливих висновків, отриманих на основі різних теорій, що автори різних теорій не поспішають із таким зіставленням, що змінні вибираються довільно й вивчаються занадто ізольовано, що їхнє вивчення ведеться в основному методом лабораторного експерименту.
Іншими словами, необхідність якийсь, хоча б робочої, умовної уніфікації відчувається й усвідомлюється, хоча досить популярний і інша теза: нехай розцвітають всі квіти. Безумовно, більш-менш загальноприйнята система понять могла б сприяти інтеграції фактів і даних, однак ще більш важливою умовою подолання існуючого розброду повинне стати відновлення цілісності самого обєкта, тобто знаходження дороги назад від змінних, компонентів установки, комплексу установок - до індивіда, і не просто абстрактному індивідові, а цілісній живій людині. Про те, що саме в цьому напрямку треба шукати вихід, свідчить дослідження проблеми відповідності установки реальному поводженню.
К. Ховленд і його співробітники вивчали в основному відношення когнітивного й афективного компонентів установки. Зясовувалося, як змінюється думка або переконання, як зміна думки, тобто когнітивного компонента, міняє емоційне відношення реципієнта, тобто збільшує (або зменшує) почуття симпатії (або антипатії) до обєкта установки. Відповідно до постулату біхевіо?/p>