Соціальна держава
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
соціального захисту розподілені між державою, бізнесом, місцевим самоврядуванням, системами правосуддя, сімєю, самодопомогою індивідів та взаємодопомогою всередині колективів. На цій основі були створені передумови консенсусу головної умови забезпечення стабільності політичного життя [158, с.14].
Знаний німецький науковець К. Хессе у праці Основы конституционного права ФРГ (Москва, 1981) вказує: У соціальній правовій державі повинна бути надана форма дії державної влади, і якщо ця влада обмежена правом, то не залишиться ділянки необмеженого, не звязаного нічим, неоформленого піклування про добробут, яке є більш ефективним засобом нелегітимного здійснення влади, ніж наказ та примус [243, с.112].
Українські вчені О.Ф. Скакун і М.К. Підберезький у написаному ними підручнику Теория права и государства (Харків, 1997) зазначають: Соціальна правова держава це сучасна політико-правова теорія, де слово соціальна має велике смислове навантаження: воно підкреслює, що держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обовязковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист суспільних та індустріальних інтересів тощо [208, с.399-400].
У статті Социальное государство и гражданское общество (1996) В. Роїк висловлює свої міркування про те, що до базових функцій соціальної держави належить формування громадянського суспільства, тобто створення у суспільстві та господарстві безлічі субєктів як державних, так і недержавних (громадських). Це, на його думку, повязано з природою соціальної держави, базовими принципами якої є: пріоритет прав людини та її основних свобод, солідарність членів суспільства, оптимальна підтримка державою своїх громадян лише в певних рамках (субсидіарність) [190, с.9].
Російський дослідник В.О. Торлопов у монографії Социальная политика в России: история и современность (Санкт-Петербург, 1999) слушно підкреслює: Перед соціальною державою і соціальною політикою, в рамках якої здійснюються її (держави О.П.) принципи, не стоїть завдання створення абсолютної соціальної справедливості, вони покликані забезпечити соціальну компенсацію у такій мірі, аби внаслідок нерівномірного розподілу ресурсів не виникали соціальні конфлікти, нестатки, аби не відбувалась правова, соціальна й культурна ізоляція певних соціальних груп [230, с.123].
В.М. Якушик, розглядаючи історичні типи правової держави, виокремлює соціальну (тобто неокапіталістичну ліберально-демократичну) державу що доповнює ознаки ліберальної правової держави забезпеченням певних гарантій добробуту для незаможних і соціально знедолених прошарків населення країни [270, с.183].
О. Сергієнко у статті Соціальна політика в сучасному світі та в Україні (2002) наголошує на тому, що необхідною та вирішальною ознакою віднесення держави до категорії соціальної є пріоритет прав людини, оскільки забезпечення її фізіологічних потреб без надання громадянських прав та політичних свобод, як показує історія тоталітарних держав, дуже швидко може перетворити людину з розумної суспільної істоти на зграйну тварину [198, с.33].
Німецький дослідник Й. Штрассер, розмірковуючи про майбутнє соціальної держави, прогнозує: Навіть якщо у даний час заміна національних систем соціального забезпечення єдиною європейською соціальною державою видається утопією, то не викликає жодних сумнівів одна річ: у майбутньому ми зможемо зробити соціальну державу на національному рівні надійною тільки шляхом поглиблення співробітництва на європейському рівні у сферах політики зайнятості, оподаткування, інфраструктури, наукових досліджень і розробок та при узгодженні мінімальних соціальних та екологічних стандартів [258, с.129].
У дисертаційному дослідженні В.В. Сокуренка Роль соціальної справедливості в розбудові правової соціальної держави (Київ, 2002) слушно підкреслюється, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства принципи соціальної справедливості є провідними чинниками розбудови правової соціальної держави, вони визначають її мету, зміст та основні напрями діяльності у сфері соціальної політики [215, с.13]. При цьому соціальна справедливість розуміється як обумовлена природним правом загальнолюдська цінність, яку становлять захищені правом і всім суспільним ладом рівні можливості доступу кожної людини до всіх соціальних благ та інших життєвих цінностей, а також розподіл і законне їх використання з урахуванням власного внеску в суспільство [215, с.13].
У статті Права человека, труд, собственность и государство (Москва, 1995) російський вчений Л.Д. Воєводін органічною ознакою соціальної держави називає те, що вона повинна забезпечити і підтримувати гармонійні відносини між соціальними верствами і групами [33, с.11].
У кандидатській дисертації Соціальна, правова держава як фактор розвитку демократичного суспільства в Україні (Київ, 2001) В.М. Співак уточнює політологічне визначення соціальної держави як такої, що забезпечує внутрішній порядок та стабільність, зовнішню безпеку, гідне існування громадян; бере на себе і реально виконує обовязки підтримки стабільного соціально-економічного становища соціуму та громадської злагоди; активно сприяє ефективному функціонуванню основних інститутів громадянського суспільства [220, с.4]. Разом із тим, видається некоректним твердження дисертанта про те, що нині в Україні державу можна охаракт