Соціальна держава
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
·ацікавленості державою у розвитку соціального права ще не висловлено [199, с.77].
Вітчизняні науковці Є.О. Харитонов та О.І. Харитонова у статті Категорія соціального права у загальній системі права визначають соціальне право як сукупність норм, котрі за допомогою імперативного і частково диспозитивного методів регулюють відносини, які виникають у процесі реалізації громадянами фізичних, особистих, культурних та економічних прав і в яких громадяни виступають завжди як уповноважені, а держава та інші публічні утворення як зобовязані субєкти [242, с.29].
Монографія М.І. Лепіхова Право и социальная защита населения в России (социальное право) (Москва, 2000) є однією з перших спроб розглянути соціально-правовий захист населення в Росії в комплексі, як самостійну галузь права, що формується, як соціальне право. При цьому останнє визначається як комплексна галузь права, котра являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у звязку та з приводу практичної організації та здійснення соціального захисту населення РФ з метою помякшення соціальної напруженості в суспільстві [105, с.11].
Н.М. Стаховською у кандидатській дисертації Відносини в праві соціального забезпечення (Київ, 2000) ... з метою інтеграції правових норм у сфері соціального забезпечення, які на сьогодні в переважній більшості розпорошені поміж значної кількості нормативно-правових актів, що не утворюють чіткої системи законодавства з права соціального забезпечення, обґрунтовується необхідність розробки і прийняття Соціального кодексу України єдиного галузевого кодифікованого нормативно-правового акту [221, с.11].
На наш погляд, серед українських науковців-правознавців найбільш активно розробляє проблеми соціального права Н.Б. Болотіна. Зокрема у статті Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку вона визначає поняття соціального права як систему норм, що регулюють суспільні відносини щодо реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина з метою збереження, відтворення та розвитку людського суспільства [23, с.27]. У монографії Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза (Київ, 2001) Н.Б. Болотіна висловлює свої міркування щодо поділу соціального права на Загальну і Спеціальну частини: Загальна частина містить такі правові інститути: соціальний статус людини і громадянина; стандартизація соціальних прав; управління в соціальній сфері; економіко-правовий механізм забезпечення соціальних прав; соціальний моніторинг; контроль за забезпеченням соціальних прав; система захисту соціальних прав; відповідальність за порушення соціальних прав. Спеціальну частину соціального права складають її підгалузі трудове право, право соціального забезпечення, медичне право, освітянське право [22, с.55].
У дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за темою Роль соціального партнерства в становленні найманої праці в трансформаційній економіці (Харків, 2001) О.І. Петровським виділено й охарактеризовано особливості та основні проблеми соціального партнерства в трансформаційній економіці України: несформованість інституціонального середовища соціального партнерства (відсутність системи демократичного контролю за створенням соціально-ефективних інститутів; еліти, спроможної поставити соціальні інтереси вище політичних та ін.); відсутність масового середнього класу як необхідного елемента у розвязанні протиріч між працею і капіталом; розмитість ролі держави як соціального партнера (держава як найбільший власник є поганим арбітром у суперечках між працею та капіталом); відсутність ініціативи знизу, розрив між організаційними рівнями зверху і знизу з причин недовіри до політичних і громадських організацій, правової незахищеності низових структур, домінування короткострокових цілей на шкоду довгостроковим в діяльності підприємств; розєднаність профспілок з політичних причин, а також розєднаність роботодавців [155, с.4].
Соціологічний підхід дав можливість І.М. Дубровському у кандидатській дисертації Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз) (Харків, 2001) розглянути соціальне партнерство крізь призму потреб та інтересів субєктів соціально-трудових відносин, які різняться своїм статусом у соціальній ієрархії суспільства, що визначає різний рівень доступу до соціальних ресурсів і, відповідно, їхнього добробуту, участі в управлінні тощо. Автор визначає соціальне партнерство як соціальну взаємодію, яка здійснюється на основі певних норм, процедур щодо узгодження інтересів основних субєктів соціально-трудових відносин, їхніх цільових настанов, що сприяє досягненню загальних соціально-значущих цілей [57, с.9].
У публікації Г. Осового Профспілковий рух в Україні: нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку доводиться теза про те, що однією з передумов соціального партнерства, а відтак, забезпечення соціальної злагоди в суспільстві, вкрай необхідної для сталого економічного розвитку, є наявність сильних і незалежних профспілок [145, с.18].
Особливо треба відзначити монографію російських соціологів І.М. Модель та Б.С. Модель Власть и гражданское сообщество в России: от социального взаимодействия к социальному партнерству (Єкатеринбург, 1998), в я