Соціальна держава
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ікаційних робіт [137, с.134].
Не варто проте забувати, що однією із необхідних передумов розвязання цього завдання якраз і є наукова розробка низки проблем не галузевого, а саме загальнотеоретичного рівня. До останніх належать, на думку П.М. Рабіновича, зокрема, такі:
1. Зясування співвідношення між соціальним законодавством і соціальним правом як юридичними (тобто встановленими державою) явищами, з одного боку, і соціальним правом як явищем неюридичним (тобто загальносоціальними правами людини другого покоління) - з іншого.
2. Виділення критеріїв (підстав) виокремлення соціального права у відносно самостійний, специфічний підрозділ системи права.
3. Визначення структурного (елементного) статусу цього підрозділу у системі права (галузь чи підгалузь, єдина вона чи комплексна тощо).
4. Встановлення специфічних спільних властивостей відповідних юридичних норм, завдяки яким останні обєднуються у єдину структурну одиницю, в якісно специфічне утворення у системі юридичного права (наявність однакових рис у предметі, функціях, методі регулювання тощо).
5. Характеристика елементного складу цього підрозділу (тобто тих підгалузей, інститутів, з яких останній складається); відмежування цих елементів від суміжних структурних утворень [184, с.104].
Способи вирішення зазначених загальноправових проблем, як видається, покликані слугувати теоретико-методологічною базою для розвитку відповідних галузевих юридичних наук й удосконалення відповідного законодавства, зокрема, його систематизації.
Далі висловимо деякі міркування, які, сподіваємось, зможуть стати корисними для позитивного розвязання декотрих із щойно вказаних питань. В основу цих міркувань покладено вже згадуваний нами потребовий підхід.
Спираючись саме на нього, схарактеризуємо предмет соціального права, його метод регулювання й, нарешті, його системно-структурний статус в усьому юридичному праві.
1. Предмет соціального права, на думку І.В. Яковюка, охоплює: питання, повязані із соціальним захистом; питання правового регулювання окремих моментів промислових відносин; питання правового регулювання порядку формування та діяльності органів і установ соціального захисту [269, с.13]. Видається, що остання група питань окреслює коло тих суспільних відносин, які є управлінськими за своєю суттю, а тому входять до предмета адміністративного права. Відтак, на нашу думку, ці питання не слід включати до предмета соціального права.
З точки зору М.І. Лепихова, предметом соціального права є правове регулювання:
захисту трудових прав громадян, медичного обслуговування, соціального обслуговування, соціального забезпечення, обовязкового соціального страхування, обовязкового державного страхування і пенсійного забезпечення;
соціального захисту окремих категорій осіб (ветеранів, інвалідів, жінок і дітей, військовослужбовців, біженців і вимушених переселенців, посадових осіб різних категорій та інш.), які проживають (перебувають) на території країни і потребують соціального захисту;
створення і організації діяльності органів соціального захисту [105, с.11].
У звязку з цим вважаємо за необхідне зупинитися на проблемі соціального захисту посадових осіб різних категорій. Відносячи правове регулювання такого захисту до предмета соціального права, М.І. Лепихов виходив із аналізу діяльності законодавця, який пішов шляхом надання різного роду соціальних пільг за професійною ознакою. Це характерно для Росії та інших пострадянських республік, зокрема, України. (Згадаймо закони України Про державну службу, Про міліцію, Про статус суддів, Про статус народного депутата України, Про прокуратуру, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.) Актуальною для України ця проблема є й у звязку із призупиненням дії такого роду пільг відповідно до ст. 62 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік, ст. 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік та ст. 59 Закону України Про Державний бюджет України на 2003 рік, що, природно, викликало невдоволення тих, на кого раніше ці пільги поширювалися (зокрема, знижки на оплату комунальних послуг; безкоштовний проїзд у громадському транспорті тощо). Наша позиція полягає в тому, що військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, державні службовці, безумовно, повинні бути соціально захищені, але їх соціальний захист має здійснюватися не шляхом надання державою соціальних пільг (що ставить їх на один рівень із соціальними аутсайдерами, неспроможними забезпечити своє існування), а шляхом гідної оплати їх праці. Адже тоді просто відпаде потреба у вказаних, до певної міри навіть принизливих пільгах.
Тому вважаємо, що включення правового регулювання соціального захисту посадових осіб до предмета соціального права буде невиправданим.
Н.Б. Болотіна до предмета соціального права відносить відносини у сфері соціального захисту громадян і суспільства. Обєктивність предмета обумовлена інтересами та потребами людини та соціуму. Слід підкреслити, що йдеться про захист інтересів окремої особи і суспільства в цілому. До предмета соціального права належать відносини соціального захисту в різних ділянках соціальної сфери на ринку праці та при здійсненні трудової діяльності, в соціальному забезпеченні, охороні здоровя, освіті [23, с.27].
Надзвичайно абстрактно визначає предмет соціального права ні