Банкрутство в краСЧнах з розвинутою ринковою економiкою
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
язку - порушення закону);
РОЗДРЖЛ РЖРЖРЖ. ГОЛОВНРЖ ФУНКЦРЖРЗ ФАХРЖВЦЯ З ПИТАНЬ НЕСПРОМОЖНОСТРЖ В ЗАРУБРЖЖНИХ КРАРЗНАХ
Головними функцiями фахiвцiв з питань неспроможностi (антикризового керуючого) СФ забезпечення квалiфiкованоСЧ допомоги в процесi керування реорганiзованим або лiквiдованим боржником. Законодавство бiльшостi краСЧн з ринковою економiкою передбачаСФ процедуру обовязковоСЧ екзаменацiСЧ антикризових керуючих. Кандидати повиннi дотримуватись кодексу професiйноСЧ етики. У звязку з цим державний орган по банкрутству, вiдповiдно до загальноприйнятого в закордонних краСЧнах правилом, органiзуСФ або координуСФ створення для антикризових керуючих систем навчання, екзаменацiСЧ, лiцензування, контролю професiйноСЧ етики. У професiйно-етичному кодексi, як правило, мiстяться такi положення, як збереження керуючим незалежностi, недопущення конфлiкту iнтересiв по вiдношенню до боржника, а також заборона на дiСЧ, що мають на метi особисте збагачення керуючого понад установлений законом рiвень при врегулюваннi справ боржника. Закордонний досвiд говорить на користь створення професiйних фiрм арбiтражних керуючих чи спецiалiзованих вiддiлiв у юридичних, бухгалтерських чи консалтингових фiрмах, що займаються банкрутствами. У закордоннiй практицi матерiальну винагороду керуючих варто розглядати не як заробiтну плату керiвника пiдприСФмства, а як персональний гонорар за надання професiйних послуг. При цьому керуючий повинний зi свого доходу оплачувати витрати, звязанi з веденням своСФСЧ професiйноСЧ практики. Органiзацiя професiйноСЧ дiяльностi керуючих на базi спецiалiзованих фiрм, як правило, сприяСФ виконанню завдання пiдготовки кадрiв, оскiльки навчання забезпечуСФться безпосередньо на робочому мiii. Найбiльш розповсюдженим пiдходом СФ дозвiл арбiтражним керуючим працювати одночасно на декiлькох пiдприСФмствах. Для здiйснення великих проектiв необхiднi комплекснi послуги групи фахiвцiв, а не однiСФСЧ людини. Якщо керуючий веде тiльки одне пiдприСФмство, у випадку скорочення обсягу роботи з даного проекту його робота стаСФ неефективною. Якщо група фахiвцiв працюСФ одночасно на декiлькох проектах, арбiтражний керуючий може значно поглибити своСЧ знання i збагатити досвiд. Якщо мова йде про великий проект, то може виникнути ситуацiя, при якiй арбiтражний керуючий повинен буде знаходитися одночасно в декiлькох мiiях (на пiдприСФмствi i за його межами) у звязку з його бiзнесом. Цю проблему легше вирiшити, якщо працюСФ цiла група ("команда") залучених керуючим фахiвцiв. У ВеликобританiСЧ й iнших краСЧнах, що використовують систему зовнiшнього керування, керуючий призначаСФться як фiзична особа, що несе особисту вiдповiдальнiсть. Однак у нього СФ окрема угода з його фiрмою про розподiл винагороди i використаннi допомiжного персоналу, iнших послуг фiрми, на оплату яких йде частина його гонорару.
Таким чином, на думку автора, основнi принципи дiяльностi арбiтражних керуючих у закордонних краСЧнах полягають у наступному:
- фахiвцiв з неспроможностi нiколи не змушують приймати призначення проти СЧхньоСЧ волi;
- фахiвцям з неспроможностi не забороняють працювати бiльш нiж над однiСФю справою одночасно;
- фахiвцi з неспроможностi мають право залучати додатковi ресурси за рахунок пiдприСФмства-боржника (наприклад, консультування по правових питаннях i iн.);
- фахiвцi з неспроможностi несуть визначену вiдповiдальнiсть за виконання своСФСЧ роботи неналежним образом, однак нi в яких випадках вони не вiдповiдають по боргах, що виник у пiдприСФмства-боржника до СЧхнього призначення.
Особливо слiд зазначити, що основною спецiалiзацiСФю для арбiтражного керуючого в багатьох захiдних краСЧнах СФ питання неспроможностi, а не галузевi (виробничi) проблеми. У разi потреби фахiвець з неспроможностi повинен мати можливiсть оплатити послуги консультанта будь-якоСЧ галузi економiки. Таким чином, захiдна практика заперечуСФ необхiднiсть галузевоСЧ спецiалiзацiСЧ антикризового керуючого.
В свiтовiй практицi законодавство про банкрутство з самого початку розвивалося за двома принципово рiзними напрямками. Один з них базувався на принципах британськоСЧ моделi, яка розглядала банкрутство як засiб повернення боргiв кредиторам, що супроводжувалося лiквiдацiСФю боржника. РЖншi основи були закладенi в американськiй моделi, основна мета якоСЧ полягаСФ в тому, щоб реабiлiтувати компанiю, вiдновити СЧСЧ платоспроможнiсть. На думку автора УкраСЧну можна вiднести саме до цiСФСЧ моделi, оскiльки навiть з самоСЧ назви закону випливаСФ, що основна мета, яка ставиться перед ним СФ вiдновлення платоспроможностi боржника, а вже потiм, у випадку неможливостi вiдновлення, визнання його банкрутом.
Однак в сучасних умовах в законодавствi розвинутих краСЧн вiдслiдковуСФться тенденцiя до зближення, поСФднання данних принципiв. Особливiсть даноСЧ галузi законодавства полягаСФ в тому, що це одна з найбiльш динамiчних сфер правового регулювання. Завданням, яке повинно бути вирiшено