Солдат, генерал, дипломат – К.М. Дерев’янко
Доклад - История
Другие доклады по предмету История
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра українознавства
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
з курсу історії України
на тему:
Солдат, генерал, дипломат К.М. Деревянко
Перевірила:
Виконала:
Харків, 2007
Зміст
Вступ.
Розділ І. Від каменяра у гранітних карєрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої світової війни
Розділ ІІ. Акт про капітуляцію на Міссурі
Розділ ІІІ. Деревянко К.М. військовик, воєначальник, дипломат
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Тему, яку я обрала для свого навчально-дослідного завдання, я вважаю досить актуальною, оскільки питання Другої світової війни, а також її учасників хвилює і досі багатьох людей. І не тільки істориків, а й інших людей, які хотіли б мати більше інформації про тих чи інших учасників бойових дій; щоб вшанувати память тих, хто поклав своє життя для світлого майбутнього нащадків.
Всі знають, що маршал Жуков прийняв капітуляцію фашистської Німеччини, а генерал Макартур (США) капітуляцію Японії. Але мало хто знає про те, що від Радянського Союзу Акт капітуляції Японії підписав генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Деревянко.
Мене часто цікавило: хто він? Чим займався? Чому саме його, а не когось з першої шеренги, обрали для виконання такого важливого завдання? Яка його доля? Провівши певне дослідження, я здивувалася, що радянські енциклопедії чомусь мовчать про дану особистість, а в сучасних книжках з історії інформації по цій темі мінімум.
Таким чином, у свої роботі я поставила завдання дати якомога обєктивнішу і повнішу відповідь на поставленні запитання. Метою виконання даної роботи стали збір, дослідження і аналіз інформації про К.М. Деревянко, а також про той знаменний день закінчення Другої світової війни.
Розділ І. Від каменяра у гранітних карєрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої світової війни
Народився Кузьма Миколайович Деревянко 14 листопада 1904 року в селі Косенівка Уманського повіту Київської губернії Російської імперії. Зараз це Уманський район Черкаська область в Україні. З трьох до девяти років жив на Вологодчині, куди (у Великий Устюг) заслали у 1907 році батька за участь у революційних подіях.
Трудову діяльність розпочав каменярем у гранітних карєрах і на будовах. Від 1922 року курсант Київської військової школи, потім Харківської школи червоних старшин, де й досконало опановує японську мову. На цей час він вже має за плечима церковно-приходську школу, декілька класів гімназії і великий трудовий стаж.
Від 1933 по 1937 роки слухач Військової академії імені М.Фрунзе. За цей час оволодів англійською та німецькою мовами. Звичайна і рівна до академії карєра: командир взводу, роти, помначштабу полку. У 1936 році він лише капітан. Але ряд відповідальних спеціальних доручень висунув по службі К.Деревянко до початку війни з Німеччиною.
Виконуючи урядове завдання, він у 1937-1938 роках створив перевалочну базу на станції Сари-Озек (Казахстан) і керував нею. База через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі (маршрут понад 2 тис. км) постачала зброю та боєприпаси китайській армії, що вела війну з японськими агресорами. 1939-1940 роки начальник штабу окремої особливої бригади.
На початку Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 роках начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Від травня 1942 року начальник штабу 53-ї армії. Влітку 1943 року воював у складі Степового фронту та брав участь у Курській битві 1943 року й звільненні м. Харків. Від січня 1944 року начальник штабу 4-ї гвардійської армії Другого Українського фронту і Третього Українського фронту. Керував бойовими діями в ході Корсунь-Шевченківської операції 1944 (у тому числі при форсуванні Дніпра), Яссько-Кишинівської наступальної операції 1944-1945 та Віденської наступальної операції 1945 року.
Один з небагатьох генералів, що нагороджений всіма трьома орденами імені видатних полководців Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького. Це був не звичайний сухий воїн, а жива людина з яскравими почуттями і пристрастями, хоробрістю і витримкою. Відправив у розвідку, а потім в училище свого пятнадцятирічного сина, який двічі успішно побував на фронті з глибокого тилу (Челябінськ). Деревянко дуже любив музику. В ще не повністю визволеному Відні доручив синові розшукати могили великих композиторів, а коли той знайшов кладовище, де похоронені Штраус, Шуберт, то дав гроші і доручив купити великі букети живих квітів і покласти їх на ці могили. Дуже шкодував Кузьма Миколайович, що могила Моцарта невідома.
Закінчив війну на Заході генерал Деревянко начальником штабу 4-ї гвардійської армї Третього Українського фронту (командарм генерал-лейтенант Захватаєв Н.Д.). У звязку з війною з Японією, що мала незабаром бути, він був переведений на Далекий Схід на аналогічну посаду у 35-у армію. Але в серпні (в Читі) йому було наказано залишити потяг і прибути у ставку головкома радянськими військами на Далекому Сході маршала Василевського. Там йому була вручена телеграма Сталіна і начгенштаба Антонова про призначення представником Головного командування радянських ві?/p>