Солдат, генерал, дипломат – К.М. Дерев’янко
Доклад - История
Другие доклады по предмету История
?омандира не уникнути психологічних конфліктів, потрібно буде придушувати гординю, прагнення до лідерства та інші якості перших керівників. А начальник штабу вже звик бути у тіні, працювати в команді.
По-четверте, у Деревянко є нехай невеликий, але досвід дипломата. Посля війни він деякий час представляв СССР у Союзній Раді по Австрії.
Думаю, что саме рідкісна сукупність вищеназваних професіональних і особистих якостей і привела генерала Деревянко спочатку до столу, де підписувався Акт про капітуляцію Японії, потім на радіоактивне попелище японських міст і на післявоєнну дипломатичну роботу в Токіо.
У грудні 1945 року в Москві на раді міністрів іноземних справ великих держав-переможниць була досягнута домовленість про утворення Союзної Ради для Японії з місцеперебуванням у Токіо. Цю домовленість було опубліковано у газеті Известия № 304 от 28.12.1945 р. [2, с. 7-9]
Цей орган повинен був давати поради Главкому окупаційних військ по питанням, що торкаються здійснення капітуляції, окупації і контролю над Японією, а також виконання директив, що виконують ці умови.
Головами Союзної Ради були назначені головнокомандуючий окупаційними силами союзників генерал Макартур, а членом цього малочисельної Ради від СССР постановою СНК СССР від 2 січня 1946 року затверджений генерал Деревянко. Крім них у Союзній Раді було ще 2 представника: від Китаю і до Сполученого Королівства (цей член Ради представляв одночасно також Австралію, Нову Зеландію і Індію).
Союзна Рада припинила своє існування із укладенням у 1951 році Сан-Францизського мирного договору. К.Н.Деревянко перевели у Москву, де він працював у воєнній академії начальником кафедри збройних сил іноземних держав, а потім начальником управління інформації Головного розвідуправління (ГРУ) Генштабу. Внаслідок ядерного опромінення, отриманого під час перебування у Хіросімі і Нагасакі, здоровя К.Деревянко значно погіршилось, і після тривалої і тяжкої хвороби він 30 грудня 1954 року помер від раку.
У некрологах, що зявилися у Правді і Красной звезде (31.12.54 р., №310), не була вказана остання посада Кузьми Миколайовича і не перераховані іноземні ордени (американський За заслуги і два венгерських). [3, с. 140] Але й два ордени Леніна (другий в 1947 році), два ордена Червоного Прапора, вищеназвані полководські ордени всі вони говорили і говорять самі за себе. Підписали некролог міністр оборони Булганін, видатні полководці Жуков, Василевський, Соколовський, Конєв, Тимошенко, Малиновский сім маршалів і ряд видатних друзів-генералів.
Похоронений Деревянко Кузьма Миколайович 3 січня 1955 року на Новодевичьем кладовищі у Москві.
Висновки
Другій світовій, яка тривала шість років і один день, 2 вересня сорок пятого прийшов кінець. Завершення війни поставило перед радянським народом нові задачі, головними з яких були відновлення народного господарства країни і перехід її на умови мирного життя.
Велика заслуга у перемозі над ворогом належить як керівникам держави, так і, можна сказати, в першу чергу громадянам країни, які доклали всіх зусиль і, навіть, поклали своє життя за світле майбутнє своїх нащадків. Одним із тих, хто зробив свій великий внесок у перемогу над фашистськими Німеччиною та Японією належить Кузьмі Миколайовичу Деревянко, який офіційно поставив свій підпис у акті про Капітуяцію Японії, у документі, який офіційно засвідчив припинення всіх військових дій і повернення довгоочікуваного миру у кожну домівку, до кожного громадянина планети Земля.
Наприкінці хочу сказати, що це питання за браком матеріалу повноцінно висвітлити я не змогла, оскільки Кузьма Миколайович, як вказують деякі джерела займався не тільки військовою справою, а й вивченням деяких наукових питань (наприклад, вплив радіації на людей, навколишнє середовище і т. д.). Проте, я намагалася найточніше передати і описати роль цієї видатної особистості у Другі світовій війні.
Список використаної літератури
- Александров Анатолий Андреевич. Великая победа на Дальнем Востоке: Авг. 1945 года: от Забайкалья до Кореи/ А.Аександров. М.:Вече,2004 406с.
- Внотченко Леонид Николаевич. Разгром милитаристской Японии на Дальнем Востоке: (К 0-летию) М.: Знание, 1985 64 с.
- Деревянко Виталий Кузьмич. Солдат, генерал, дипломат [К.Н.Деревянко]. Днепропетровск, Промінь, 1971 155 с.
- Нимиц И., Портер Э. Война на море, 1939-1945:[Пер. с англ.] Смоленск: Русич, 1999. 590 с.
- Кто был в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. Люди. События. Факты: Справ./ М.: Республика, 2000 428 [3] с.
- Пономарёв С. Капитуляцию Японии принял! // Советская Россия. № 115-116 (12728). 30 августа. 2005 С. 7-9
Додаток 1
Как только генерал-лейтенант Деревянко кратко доложил маршалу Василевскому о результатах своего исторического броска в Токио, Главком дальневосточной группировки сразу же позвонил в Ставку. Как и было договорено ранее, Сталин ждал этого звонка. Он хотел немедленно узнать подробности происшедшего события на рейде Токийской бухты. Но и на этот раз Верховный Главнокомандующий остался формалистом. Он спросил:
Товарищ Василевский, вы мне скажите закончил 2-ю мировую войну, товарищ Деревянко в Токио или не закончил?
Главком дальневосточной группировки в том же спокойном тоне ответил:
Генерал Деревянко достойно выполнил важное поручение Верховного Главнокомандования Красной Армии, товарищ Сталин. Передо мной лежит акт о безоговорочной капитуляции Японии со ?/p>