Современная экономическая мысль
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
?ються в дорожній фонд).
Залежно від характеру стягування податкових ставок, податки поділяють на:
пропорційні;
прогресивні;
регресивні.
Пропорційний податок - це податок, ставка якого однакова для всіх оподатковуваних сум.
Прогресивний податок - це податок, середня ставка якого підвищується по мірі зростання суми, що оподатковується.
Регресивний - припускає зменшення відсотка вилучення суми по мірі її зростання. До такого виду податків належать, як правило, непрямі податки.
Для сучасної податкової системи характерним є зростання внесків у фонд соціального страхування. У цілому, податкова структура багатьох західних держав наступна:
37,4% - податки на прибутки;
31,3% - непрямі податки;
22,2% - внесок до фонду соціального страхування;
9,1% - інші.
Податкова політика - це політика держави в сфері оподатковування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення конкретних цілей: збільшення обсягу виробництва і зайнятості або зниження рівня інфляції.
Податкова політика передбачає:
формування і зміни в податковій системі - визначення видів податків, а також ролі кожного податку в формуванні прибутків державного бюджету;
встановлення податкових ставок та їхньої диференціації;
податкові пільги;
визначає механізм обчислення і перерахування податків до бюджету.
За допомогою податкових ставок можна впливати на ділову активність. Так, відповідно до теорії Джона Кейнса, підвищення податкових ставок обумовлює зменшення прибутків, що залишаються після сплати податків. Це у свою чергу впливає на зниження витрат споживачів, тобто скорочується сукупний попит. Під впливом зниження сукупного попиту скорочуються обсяги виробництва і зайнятість. Прихильники теорії економіки пропозиції вважають, що підвищення податкових ставок скорочує суму прибутку не лише робітника, а також і підприємців. Внаслідок цього праця, нововведення й інвестиції стають невигідними. Для стимулювання праці необхідно - збільшити робочий час (додатковий заробіток) і продуктивність праці, слід зменшити граничні ставки податку на прибутки.
Політика прискореної амортизації дозволяє збільшити амортизаційні відрахування, тим самим зменшується оподаткована сума прибутку і забезпечуються засоби для відновлення й удосконалення виробництва. Амортизаційні пільги орієнтовані на стимулювання розвитку НТП.
Форми податкових пільг:
податкові знижки;
податкові кредити.
Наприклад, у Бельгії, Італії, Швеції з оподаткованого прибутку корпорацій виключаються суми витрат на наукові дослідження. У Франції, передбачаються податкові кредити в розмірі 50% від щорічного приросту внесків на наукові дослідження. У США компаніям дається податковий кредит у розмірі 50% вартості устаткування, що використовує сонячну або вітряну енергію.
Диференціацією податкової ставки і податкові пільги для окремих галузей, регіонів і підприємств держава може забезпечити структурні зміни в економіці в необхідному напрямку.
6.2 Принципи оптимального оподатковування
Становлення системи оптимального оподатковування нерозривно повязано з її оптимізацією. Основні принципи оптимального оподатковування були розроблені ще А. Смітом. В умовах ринкової економіки питання оптимізації системи оподаткування досліджувалися P. Марсеном, P. Стігліцем, А. Лаффером та ін. Можна сформулювати наступні принципи оптимального оподатковування.
1. Оподатковування не повинно бути надмірним. Податки повинні стимулювати зацікавленість у господарській діяльності. Надмірні податки звужують податкову базу, у звязку зі скороченням обсягу виробництва і прибутків, а також породжують приховування прибутків від оподатковування.
Американський економіст А. Лаффер обгрунтував пряму залежність між прогресивністю оподатковування, національним виробництвом і прибутками бюджету. Цю залежність він зобразив у вигляді кривої, що одержала назву "крива або петля Лаффера" (Рис.6.1).
Ставка
податку,% 2
11 А -максимальні
податкові надходження
1
Податкові
надходження
Рис.6.1. Крива Лаффера
Відповідно до теорії Лаффера підвищення податків до відповідного рівня сприяє зростанню доходів бюджету, тому що воно не підриває стимулів до економічної й інвестиційної активності (зона 1). За межами цієї зони знаходиться так називана заборонена зона оподатковування. Податкові ставки в цій зоні не стимулюють підприємців до збільшення обсягів виробництва й інвестицій. Таким чином, звужується податкова база і зменшуються податкові надходження до державного бюджету. Вплив зниження податків на економічні процеси по Лафферу виражається у:
зростанні податкової бази внаслідок розширення виробництва;
поліпшенні розподілу капіталу по сферах економіки;
скороченні випадків відхилення від сплати податків.
В реальних економічних умовах достатньо складно визначити розмір максимальної податкової ставки - межу податкового рівня. Проте можна виділити ситуації, що свідчать про досягнення критичної точки оподатковування: