Совместные предприятия на примере Киевской области
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
ь, а також ряд показників, характеризуючих процес перетворення капвкладень в діючі основні фонди (показник окупності, продуктивність праці, фондовіддача, ресурсоємкість і капіталоємкість продукції, тривалість будівництва, проектування й освоєння потужностей, економія затрат і ресурсів тощо), соціальний ефект, стан навколишнього середовища. При виборі варіантів капітальних вкладень рекомендувалось визначати показник приведених затрат. Критерієм вибору в даному випадку вважається мінімум приведених затрат [31, с.17].
Вказані показники і методи можуть застосовуватися в теперішній час як варіант оцінки при проектуванні і плануванні капвкладень в спільних виробництвах з участю іноземних інвесторів. При цьому слід відмітити, що ефект спільної діяльності треба визначати на основі результатів оновлення виробництва, пов”язаних із здійсненням капіталовкладень. Крім того, застосування даного варіанту оцінки вимагає уточнення нормативів ефективності та нормативів приведення різночасових затрат.
Дані нормативи раніше визначалися централізовано. Враховуючи рекомендації Фонду державного майна і Національного банку України, норматив ефективності можна встановлювати в межах 10-15% [38, с.3]. По нормативу приведення можливе використання величин, які застосовувалися раніше, - (0,08), так як немає ніяких роз”яснень по цій проблемі.
Досвід західноєвропейських країн, США, Фінляндії свідчить про те, що, використовуючи ті ж підходи і принципи, вони мають більш потужний парат інвестиційного проектування. Послідовність і стрункість системи дозволяє вести пошук і вивчення об”єктів капіталовкладень, визначення якісних характеристик різних варіантів, прийняття рішень про капіталовкладення і розробку плану їх здійснення. Оцінка ефективності ведеться на основі визначення рентабельності варіантів вкладень. Критерієм оцінки є норма прибутку, ліквідність вкладень.
Дослідження зарубіжних методів оцінки вигідності вкладень свідчить про можливість застосування ряду методів в нашій економіці. При плануванні іноземних вкладень доцільна розробка зустрічних проектів і наявність розрахунків зарубіжних інвесторів, що значно збагатило б практику оцінки ефективності використання іноземних інвестицій в спільному виробництві.
В США найбільш поширений метод внутрішньої ренти або метод розрахунку норми прибутку від капіталовкладень. Це пояснюється тим, що внутрішня рента як критерій оцінки легше “вбудовується” в складну систему економічних розрахунків, ніж методи приведеної вартості. Згідно з логікою даного методу, його застосування найбільш доцільне , коли мова йде про визначену суму, яку треба з максимальною рентабельністю розподілити між конкуруючими об”єктами, а також оцінку варіантів з невеликими капіталовкладеннями [54, с.27].
Ренту можна розглядати з двох різних точок зору як фактор затрат і одночасно як фактор прибутку. З одного вона відображає ті витрати, які необхідні, щоб перетворити капітал в капіталовкладення, з другого розрахунковий розмір ренти відображає той прибуток (виражений у відсотках), який очікується від даного капіталовкладення або розміщення капіталу в альтернативні варіанти капіталовкладень.
Під внутрішньою рентою капіталовкладення розуміється та рента, при якій надходження і платежі одного капіталовкладення, підраховані в певний момент часу, однакові. Можна визначити, що внутрішня рента інвестицій це та рента, при якій вартість капіталу, тобто різниця між всіма викликаними інвестицією надходженнями і платежами, що відносяться до певного моменту часу, рівна нулю.
Розрахунковий розмір ренти не може бути нижчим, ніж норма прибутку, встановлена для інвестування капіталу, тобто нижчим норми затрат на капітал. Ця норма затрат утворює нижню межу розрахункового розміру ренти. Норма прибутку, яку отримують від альтернативних варіантів капіталовкладень, звичайно вища за цю нижню межу. При визначенні рентабельності різних варіантів в рамках одного підприємства зміст розрахункового розміру ренти представляє собою виражений у відсотках цільовий прибуток, тобто норму прибутку (норму ренти), що закладується в інвестиції.
Механізм розрахунку внутрішньої ренти і оцінки вигідності (рентабельності) варіантів заключається в наступному. Вихідний розрахунковий розмір ренти оцінюється спрощеним методом, де не враховуються тимчасові нерівності влатежів. Розрахунок базується на визначенні норми прибутку від основних і опосередкованих капіталовкладень. Це є вихідним варіантом оцінки розрахункової ренти.
Потім представляється варіант розрахунку внутрішньої ренти з врахуванням тимчасової нерівності платежів. Відсоток внутрішньої ренти встановлюється по варіанту, у відповідності з яким величина щорічного чистого доходу, яка дисконтується, співпадає з першопочатково запланованим обсягом вкладень. Варіант вважається рентабельним, якщо відсоток внутрішньої ренти не нижчий вихідної розрахункової ренти.
Рекомендується як розрахунковий, так і приблизний метод встановлення відсотку вихідної розрахункової ренти. В зарубіжній практиці використовується наступна класифікація вкладень і значень норми прибутку:
- група І (вимушені капіталовкладення) вимоги до норми прибутку відсутні;
- група ІІ (збереження позицій на ринку) норма прибутку 6%;
- група ІІІ (оновлення основних виробничих фондів) норма прибутку 12%;
- група ІV (економія затрат) норма прибутку 15%;
- група V (збільшення доходів) норма прибутк