Совместные предприятия на примере Киевской области
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
° особливості його діяльності. На початкових етапах функціонування СП орієнтується преважно на пошук прибуткових ринків збуту, входження в них, утримання, а згодом і на розвиток своїх конкурентних позицій.
У практиці стратегічного менеджменту вирізняють провідну стратегію (“продукт-ринок”), яка визначає види продукції і базові технології їх виробництва, ринки збуту, шляхи та засоби досягнення переваг над конкурентами, а також функціональні (стратегія НДПКР, виробнича стратегія, стратегія маркетингу) та ресурсні або забезпечуючі (стратегія фінансування, кадрова стратегія, стратегія матеріально-технічного забезпечення) стратегії.
Для аналізу діяльності українсько-зарубіжних СП можна агреговано ідентифікувати дві стратегічні орієнтації:
- офенсивна (наступальна), тобто спрямована на виведення СП в позицію лідера в частині ринку, якості і конкурентоздатності пропонованих виробів та зміцнення його в цій ролі. Офенсивна стратегія глобальна стратегія ризику в різних напрямках, вона потребує високого ресурсного забезпечення, кваліфікованих кадрів і добре розвиненого науково-технічного потенціалу підприємства;
- дефенсивна (оборонна), яка розрахована на утримання завойованих ринкових, економічних та науково-технічних позицій. Ця стратегія може бути характерною як для великих СП, що володіють монопольними позиціями на ринку високодиференційованої крупносерійної продукції з довгим життєвим циклом, так і для середніх та малих СП, які мають утримувати свої конкурентні позиції. Ця стратегія орієнтує підприємство на покращення організаційного, технологічного і технічного рівнів виробництва та на вдосконалення традиційної продукції з метою зниження її собівартості, але без ризику розробки принципово нових виробів та послуг [22, c.120].
Для СП у наукомістких галузях, де технологія визначає їх ринкові позиції та перспективний конкурентний статус, важливим є цілеспрямоване формування і послідовна реалізація структурно вирізненої технологічної стратегії. Під нею розуміють системні правила виявлення пріоритетів і розподілу ресурсів при виборі технологій виробництва згідно з довгостроковими цілями СП.
Незалежно від орієнтації стратегії необхідно враховувати оптимальний діапазон її реалізації.
Головна мета при аналізі та формуванні організаційної структури СП забезпечити її відповідність стратегії та адаптивність до змін у середовищі бізнесу.
Одним з найважливіших критеріїв при виборі структури управління є рівень централізації. Для підприємства, орієнтованого на багато географічно віддалених ринків, характерний, як правило, високий рівень самостійності окремих підрозділів у прийнятті рішень Навпаки, фірма, яка збуває однорідну продукцію на одному або кількох ринках, швидше використовуватиме централізоване управління.
Другий аспект аналізу та формування організаційної структури це розподіл функцій управління. Згідно з стратегічними завданнями діапазон рівня доцільності існування тих чи інших управлінських ланок може бути дуже великим.
Організаційно оформленою і достатньо апробованою у світовій практиці передумовою активізації міжнародної спільної підприємницької діяльності є створення вільних економічних зон (ВЕЗ) різних типів (безмитних торгових зон, експортних виробничих зон, імпортних виробничих зон, банківських і страхових безмитних зон, зон технологічного розвитку, комплексних зон) [22, c.125].
Головними мотивами їх створення виступають: збільшення валютних надходжень у країну; розвиток експортних виробництв; технічна модернізація окремих галузей; розвиток економічно відсталих регіонів; забезпечення більш повної зайнятості населення; розвиток інфраструктури тощо. Таким чином, очевидна мотиваційна взаємозалежність не тільки з розвитком в Україні міжнародної спільної підприємницької діяльності, але і зі стратегічними цілями структурної трансформації національної економіки.
Як свідчить досвід, механізми функціонування ВЕЗ у країнах з перехідною економікою дозволяють взаємопов”язано ворішувати дві групи завдань:
- створювати функціональні і регіональні елементи реальних ринкових відносин та структур у переважно неринковій економіці за рахунок розвитку нових форм власності і відповідних організаційних структур на мікро- та макрорівнях; забезпечення самостійності і незалежності у діяльності суб”єктів господарювання, децентралізації системи управління економікою тощо;
- налагоджувати і відпрацьовувати зовнішньоекономічні зв”язки у їх найбільш зрілих формах, насамперед через спільну з іноземними партнерами інвестиційно-підприємницьку діяльність.
В Україні формується правова база для створення ВЕЗ. Відповідно до чинного законодавства, спеціальна (вільна) економічна зона визначається як частина території України, на якій створюються та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок застосування та дії законодавства України. Такі зони мають створюватися для залучення іноземних інвестицій з орієнтацією на розвиток спільної підприємницької діяльності для збільшення експорту товарів та послуг, а також поставок високоякісних товарів на внутрішній ринок; залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання; розвиток інфраструктури ринку; вирішення завдань соціального розвитку тощо.
Ключовими загальними факторами ВЕЗ у контексті прискореного розвитку міжнародної спільної підприємницької діяльності є такі: