Собівартість продукції та її вплив на прибуток
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
апарату управління підприємством;
амортизація основних фондів і нематеріальних активів загальногосподарського призначення;
витрати на утримання основних фондів (операційна оренда, ремонт, страхування майна, опалення, освітлення, охорона тощо);
витрати на звязок, плата за розрахунково-касове обслуговування;
витрати на врегулювання суперечок у судових органах тощо;
податки, збори та інші передбачені законодавством обовязкові платежі (крім тих, що входять до собівартості продукції).
2. Витрати на збут містять :
витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари;
оплата праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
витрати на рекламу та дослідження ринку;
витрати на передпродажну підготовку;
витрати на відрядження працівників підрозділів, що забезпечують збут;
витрати на утримання основних фондів, повязаних зі збутом продукції (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, охорона);
витрат на транспортування, перевалку і страхування продукції,
транспортно-експедиційні послуги тощо;
витрати на гарантійний ремонт та інші витрати.
3. Інші витрати операційної діяльності: витрати на дослідження і розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів; втрати від знецінення запасів, нестачі, визнані штрафи тошо.
Загальнониробничі витрати поділяються на змінні й постійні.
змінні: витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються пропорційно до зміни обсягу діяльності {витрати на придбання сировини, матеріалів комплектуючих виробів; електроенергію і паливо; технологічні; відрядна заробітна плата робочих та інші прямі витрати). Змінні витрати розподіляються на кожен обєкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, зарплати, обсягу діяльності), виходячи з фактичної потужності звітного періоду;
постійні витрати: витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності (амортизаційні відрахування, орендна плата, погодинна заробітна плата та інші постійні витрати).
Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен обєкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, зарплати, обсягу діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності [18, c.111].
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати вводять до складу собівартості проданої продукції у періоді їх виникнення.
Наднормативні виробничі витрати виникають за фактом при наявності відхилень від встановлених норм списання матеріальних цінностей у виробництво.
1.3 Методика визначення собівартості
При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. У підрозділах з коротким виробничим циклом і стабільними залишками (запасами) незавершеного виробництва, виробнича (цехова) собівартість готової продукції збігається з кошторисом. В інших випадках, особливо коли запуск і випуск виробів у межах планового періоду кількісно різняться та змінюються залишки незавершеного виробництва на його початок і кінець, собівартість продукції відрізняється від кошторисних витрат.
Отже, загальна собівартість продукції дорівнює:
Ск = Сз + Сн1 - Сн2, (1.3)
де, Ск собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий період, грн.;
Сз загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн.;
Сн1, Сн2 собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.
Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться за фактичними (очікуваними) даними, на кінець розраховується з урахуванням специфіки певного типу виробництва [14, c.271]. В одиничному і дрібносерійному виробництві собівартість незавершеного виробництва за окремими замовленнями на кінець планового періоду можна обчислити на основі ступеня їх планової готовності. В інших типах виробництва такі обчислення здійснюються у разі потреби коригування фактичної величини незавершеного виробництва або при зміні обсягу випуску продукції. При цьому враховується середньоденний випуск продукції за виробничою собівартістю, середня тривалість виробничого циклу і коефіцієнт зростання витрат (середня готовність незавершеного виробництва).
Інший метод визначення собівартості кінцевої продукції підрозділу, що є більш адекватним змісту цього показника, передбачає попереднє обчислення собівартості окремих виробів. Собівартість кінцевої продукції є її підсумком.
(1.4)
n кількість найменувань виробів;
Nі кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральному виразі;
Соі виробнича собівартість одиниці і-го виробу, грн.
Планування собівартості окремих виробів займає особливе місце в системі планових обчислень. Є різні методи обчислення витрат на окремі вироби. Їх застосування залежить від ряду обставин, передусім від широти номенклатури виготовлюваної продукції. За умов однопродуктового виробництва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі.
Однопродуктове виробництво може мати два різновиди:
- весь продукт однорідний, однієї споживної (експлуатаційної) якості й складності виготовлення (цегла, вугілля та ін.);
- продукт має