Система нормативних та iндивiдуальних актiв, що регламентують роботу суду
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?дiв i дiяльностi суддiв, СЧх правового i соцiального захисту; забороною суддям належати до полiтичних партiй та профспiлок, брати участь у будь-якiй полiтичнiй дiяльностi, мати представницький мандат, займатися за сумiсництвом певними видами дiяльностi; притягненням до юридичноСЧ вiдповiдальностi винних осiб за неповагу до суддiв i суду; суддiвським самоврядуванням.
Конституцiйний Суд УкраСЧни також дiйшов висновку, що недоторканнiсть суддiв один iз елементiв СЧхнього статусу. Вона не СФ особистим привiлеСФм, а маСФ публiчно-правове призначення забезпечити здiйснення правосуддя неупередженим, безстороннiм i справедливим судом. Вiдповiдно до положення частини першоСЧ статтi 126 КонституцiСЧ УкраСЧни змiст недоторканностi суддiв як умови виконання ними професiйних обовязкiв не обмежуСФться визначеною у частинi третiй цiСФСЧ статтi гарантiСФю, згiдно з якою суддя не може бути без згоди ВерховноСЧ Ради УкраСЧни затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Додатковi гарантiСЧ незалежностi i недоторканностi суддiв, крiм уже передбачених КонституцiСФю УкраСЧни, можуть встановлюватися також законами. Такi гарантiСЧ визначенi, зокрема, статтею 13 Закону УкраСЧни тАЬПро статус суддiвтАЭ. Не допускаСФться зниження рiвня гарантiй незалежностi i недоторканностi суддiв в разi прийняття нових законiв або внесення змiн до чинних законiв.
Важливою позицiСФю СФ також тлумачення положення частини другоСЧ статтi 126 КонституцiСЧ УкраСЧни тАЬвплив на суддiв у будь-який спосiб забороняСФтьсятАЭ, яке треба розумiти як забезпечення незалежностi суддiв у звязку iз здiйсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддiв будь-яких дiй незалежно вiд форми СЧх прояву з боку державних органiв, установ та органiзацiй, органiв мiiевого самоврядування, СЧх посадових i службових осiб, фiзичних та юридичних осiб з метою перешкодити виконанню суддями професiйних обовязкiв або схилити СЧх до винесення неправосудного рiшення тощо.
2. Мiжнародно-правовi акти
РДвропейська конвенцiя про захист прав i основоположних свобод (1950 р.) (далi Конвенцiя) закрiплюСФ право на справедливий i публiчний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннiм судом, встановленим законом, який вирiшить спiр щодо його прав та обовязкiв цивiльного характеру або встановить обТСрунтованiсть будь-якого висунутого проти нього кримiнального обвинувачення (ст. 6). Положення КонвенцiСЧ находять розяснення i тлумачення у рiшеннях РДвропейського суду з прав людини (далi Суд). Так, у справi тАЬДобертен проти ФранцiСЧтАЭ вiд 25.02.1993 р. Суд вiдзначив, що тАЬдержави мають органiзовувати свою судову систему в такий спосiб, щоб СЧхнi суди були спроможнi задовольнити кожну вимогу статтi 6 КонвенцiСЧтАЭ.
Норми КонвенцiСЧ i рiшення Суду СФ обовязковими для виконання на територiСЧ УкраСЧни. Це випливаСФ iз норм КонституцiСЧ УкраСЧни про те, що мiжнароднi договори, згоду на обовязковiсть яких надана Верховною Радою УкраСЧни, СФ частиною нацiонального законодавства (ст. 9). Законом УкраСЧни тАЬПро виконання рiшень та застосування практики РДвропейського суду з прав людинитАЭ вiд 23.02.2006 р. встановлено, що суди застосовують при розглядi справ Конвенцiю та практику Суду як джерело права (ст. 17).
Низка положень з питань належноСЧ органiзацiСЧ судовоСЧ влади мiстяться у актах Комiтету Мiнiстрiв Ради РДвропи. Рекомендацiя R № (86) 12 вiд 16.09.1986 р. тАЬПро заходи щодо недопущення i скорочення надмiрного робочого навантаження на суддiвтАЭ закликаСФ держави надавати судовим органам необхiднi кошти для ефективного розгляду зростаючоСЧ кiлькостi справ, що розглядаються судами, а також поступово зменшувати коло завдань, якi не стосуються судочинства, вилучаючи СЧх iз судовоСЧ юрисдикцiСЧ до компетенцiСЧ iнших органiв. Рекомендацiя № R (95) 12 вiд 11.09.1995 р. тАЬПро спрощення управлiння системою кримiнального правосуддятАЭ пропонуСФ уживати заходи, спрямованi на визначення критерiСЧв навантаження на суддiв, враховуючи демографiчнi, соцiальнi, економiчнi та iншi умови. ПiдкреслюСФться важливiсть ефективного використання наявних матерiальних ресурсiв, у тому числi примiщень, в яких розташованi суди, а також упровадження новiтнiх iнформацiйних технологiй в роботi суду.
Рекомендацiя № (94) 12 вiд 13.10.1994 р. тАЬПро незалежнiсть, дiСФвiсть та роль суддiвтАЭ встановлюСФ стандарти щодо вiдповiднi умови працi суддiв. Для цього пропонуСФться:
(1) укомплектувати штати достатньою кiлькiстю суддiв та забезпечити СЧм перед СЧхнiм призначенням та протягом СЧхньоСЧ карСФри необхiдну професiйну пiдготовку, прикладом якоСЧ може бути стажування у судах та, за можливостi, в iнших органах та iнстанцiях влади. Суддi не повиннi оплачувати таку професiйну пiдготовку; ця пiдготовка маСФ бути спрямована на вивчення нового законодавства та судовоСЧ практики. У разi необхiдностi така пiдготовка повинна включати навчальнi вiзити до органiв влади та судiв в СФвропейських та iнших зарубiжних краСЧнах;
2) забезпечити те, щоб статус i винагорода суддiв вiдповiдали гiдностi СЧхньоСЧ професiСЧ та вiдповiдальностi, яку вони беруть на себе;
3) запровадити чiтко означену структуру з тим, щоб комплектувати штати квалiфiкованими суддями та закрiплювати СЧх;
4) надати в розпорядження суддiв допомiжний персонал та вiдповiдне обладнання, зокрема, засоби для дiловодства та звязку, з тим, щоб вони могли дiяти ефективно та без невиправданих затримок;
5) ужити вiдповiдних заходiв з тим, щоб доручити виконувати несудовi завдання iншим особам;
6) для гарант