Система варн у стародавнiй РЖндiСЧ
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
овинностей i тiлесних покарань.
Правителi залучали брахманiв до розгляду судових справ, виконання рiзноманiтних державних доручень, не повязаних з вiйськовою справою. Використовуючи свiй вплив, священнослужителi обмежували владу правителя. За Законами Ману, цар повинен був слухати СЧхнi поради з самого ранку до приходу iнших мiнiстрiв та радникiв.
Закон гласив, що коли цар не спроможний забезпечити захист своСЧх пiдлеглих (брахманiв), то його "необхiдно було вбити як скажену собаку". Подiбна стаття дуже рiдкiсна в iсторiСЧ права, СЧй немаСФ аналогiв.
Вихiдцi з брахманiв були царями, воСФначальниками, перебували в царському судi.
Правителi iз кшатрiСЧв звичайно не мирилися з брахманами, мiж ними точилась боротьба за вплив i владу.
У поселеннях серед простого люду брахмани жили скромнiше, годувалися за рахунок пророкування, вiдведення несприятливих наслiдкiв вiд тих, хто не дотримувався ритуалiв.
Друга варна - кшатрiСЧ (раджанья), "створенi з рук бога". Вони становили основну частину верхiвки чиновникiв: правителiв, воСФначальникiв, раджiв. В СЧх руках була реальна влада вiйськова i матерiальна могутнiсть. Майже всi царi були вихiдцями iз кшатрiСЧв. Релiгiя зобовязувала до спiвробiтництва брахманiв i кшатрiСЧв. Царi - прибiчники брахманiв - переслiдували кшатрiСЧв. доходило до кривавих мiжусобиць. Правителi-кшатрiСЧ вiдповiдали тим же. Посилення впливу буддистiв послабило позицiСЧ кшатрiСЧв. Багато з них покинули вiйськову службу, перетворились на ремiсникiв i крамарiв.
Третя варна - вайшьСЧ, "створенi iз стегон бога", - займалися землеробством, скотарством, ремеслом, торгiвлею, але користувалися покровительством правителiв. З представникiв цiСФСЧ варни формувалось ополчення, вони сплачували основну мису податкiв. Тiльки окремi вайшьСЧ були багатi, посiдали високе становище в суспiльствi.
Четверта варна - шудри, "створенi iз ступнiв бога". Вони не проходили обряду посвячення, СЧхнiм головним обовязком було служiння "двiчi народженим". Шудра повинен був харчуватися зi столу господаря, носити його недоношений одяг. Вiй не мiг вивчати веди. Брахман за вбивство шудри нiс таке ж покарання, як за вбивство кота або собаки. Шудри становили основну масу найманих людей, слуг, ремiсникiв. Шудрi не можна було мати багатство, оскiльки це могло "утискувати брахманiв". За образу брахмана шудрi могли вiдрiзати язика.
Окремi представники цiСФСЧ варни досягли матерiального благополуччя, переважно за рахунок торгiвлi, ремесла. Шудри не були прикрiпленi до землi. Вiдомi випадки, коли шудра ставав воСФначальником i навiть царем. Так, у III ст. до н.е. правителем держави Нанди був шудр Аграмес, який створив сильне, добре органiзоване вiйсько. Навiть Олександр Македонський ухилився вiд битви iз цим царем. Багато царiв, якi
намагалися пiдкорити Нанду, зазнали поразки. Засновник iмперiСЧ МаурСЧв Чандрагупта лише в результатi вiйни перемiг Аграмеса.
Таким чином, належнiсть людини до певноСЧ варни не заважала СЧй обирати професiю, досягти певноСЧ посади. Однак закон категорично забороняв переходити з одноСЧ варни в iншу, вважав це великим грiхопадiнням.
З часом мiж ваншьСЧв i шудр виникли подiли на касти за професiйними ознаками: ковалi, гончарi, цирульники, прибиральники нечистот. Були "чистi" i "нечистi" касти.
3. Вiдображення системи варн у правi СтародавньоСЧ РЖндiСЧ.
Про неоднорiднiсть варни шудр свiдчить те, що до шудрам у мiру посилення кастового розподiлу стали вiдносити знедоленi, недоторканi касти, що виконують саму принизливу роботу. У Законах Ману згадуються особи, знехтуванi навiть для знедолених. Недоторканi касти, дискримiнувалися i як шудри, i як недоторканим. Недоторканим заборонялося вiдвiдувати iндуськi храми, загальнi водойми, мiiя кремацiСЧ, магазини, що вiдвiдувалися членами iнших каст. Обмеження правоздатностi недоторканих у колонiальних судах порозумiвалося широким визнанням кастовоСЧ автономiСЧ, що забороняСФ втручання уряду в кастовi вiдносини. У рядi князiвств iснували окремi суди для недоторканих, дiти недоторканих не могли вiдвiдувати школи, де училися дiти з iнших каст.
У староiндiйських текстах мiститься разюча кiлькiсть прикладiв обСФднання жiнок i шудр в одну категорiю. Вони маються й у раннiй лiтературi типу брахман, i в бiльш пiзнiх текстах, таких, як смрити i пурани. Наприклад, у спокуту грiха убивства, будь те убивство шудри чи жiнки, накладалися однакове покаяння й однаковий штраф. Нi жiнка, нi шудра не вважалися здатними зробити що-небудь гарне. Шатапатха-брахмана попереджаСФ, що при навчаннi учнiв ритуалу праварджя вчителю не можна дивитися на жiнку, шудру, собаку i птаха шакуни, тому що усi вони брехливi.
Дуже важливi зведення Артхашастри про положення шудр. У главi, присвяченiй зовнiшнiй полiтицi, рекомендуСФться здобувати такi землi, населення яких переважно вiдноситься до нижчоСЧ варни - авараварнапрая, оскiльки з таких земель цар зможе одержувати усi види доходiв-податей - бхога. Нижча варна була основним податним станом. Це цiлком пiдтверджуСФться i матерiалами глави про основи держави, де iдеальноСЧ визнаСФться мiiевiсть - джанапада, жителi якоСЧ здебiльшого - представники тiСФСЧ ж варни. У главi про пристрiй джанапады рекомендуСФться заселяти СЧСЧ головним чином хлiборобами, шудрами - шудракаршакапрая.
Кшатрии i брахмани стали видiляти себе з загальноСЧ маси нас