Сигові риби

Курсовой проект - Биология

Другие курсовые по предмету Биология

ски до Великих озер і Нової Англії поширений на американському континенті.

Промислове значення валька незначне.

Американський вальок під час нересту кети може поїдати її ікру, як це роблять гольці, льонок і інші прісноводі риби.

 

 

Сиг уссурійський (Coregonus ussuriensis)

Сиг уссурійський мешкає в нижній і середній течії Амура, в Зеє, Уссурі, озері Ханка, Амурському лимані і озерах Сахаліну. У нього рот, як і у пеляді, кінцевий, верхня щелепа ледве видається над нижньою щелепою, зябрових тичинок від 25 до 30. Уссурійський сиг не уникає солоної води, але віддає перевагу холодним озерам і притокам. Довжина його рідко досягає 50 см. Харчується уссурійський сиг дрібною рибою і личинками водних комах. У Амурі - один з важливих обєктів промислу.

 

Сиг прохідний (Coregonus lavaretus)

 

Сиг прохідний відрізняється особливо сильною мінливістю. Цей вид має на безліч форм, схожих тільки по нижньому положенню рота і більшої, ніж у чира, голові з менш горбатим рилом. Число зябрових тичинок може змінюватися від 15 до 60, вони можуть бути гладкими або зазубленими; тіло буває високе або низьке, подовжене.

Ці сиги можуть бути прохідними, річковими і озерними, крупними і дрібними, можуть харчуватися донними планктонними організмами і бути хижаками. Не дивно, що було описано безліч форм сига, часто без достатнього обґрунтування. Останнім часом все більшого розповсюдження набуває думку, що є один вид lavaretus, прохідний, поширений циркумполярно від побережжя Мурманська до Аляски і півночі Канади (американського сига, мабуть, тотожного цьому виду, виділяли у вигляд clupeaformis сельдеподібний сиг).

Сиг надзвичайно легко утворює житлові озернорічні і озерні форми, чисельність яких набагато більша, ніж чисельність прохідного, і поширені вони набагато ширше, доходячи на південь до озер Швейцарії. Ділити цей вид, мабуть, недоцільно, оскільки більшість форм надзвичайно легко переходить одна в одну. Скрізь, де мешкає сиг, він ділиться на дві форми, що часто мешкають сумісно. Це малотичинкова форма (зябрових тичинок до 30), що харчується бентосом і дрібною рибою, і багатотичинкова (зябрових тичинок більше 30), споживаюча в основному планктон. Дві ці форми знайдені в озерах Кольського півострова, у Фінляндії, Скандинавії і Швейцарії. Кожна з них бере початок від відповідних багатотичинкової і малотичинкової форм прохідного сига. Багатотичинкова і малотичинкова форми, ймовірно, не можуть переходити одна в одну. Про це свідчить досвід, проведений рибоводами, що переселили з Чудського озера в озеро Севан багатотичинкового прохідного сига і малотичинкового сига-лудогу. На новому місці у першої форми число зябрових тичинок скоротилося від 39 до 36, а у другої зросло від 2324 до 2526. Це пояснюється тим, що форми, що раніше харчувалися різною їжею, в Севані стали споживати один і той же обєкт бокоплавів; проте, малотичинковий сиг не став багатотичинковим, і навпаки.

Численні форми прісноводих сигів Європи походять від прохідних сигів, що нагулюються в Балтійському і Північному морях. Малотичинкова форма йде до Неви, Даугави, Німану, Вісли, а також річок Данії, Швеції і Фінляндії. Схожий спосіб життя веде багатотичинкова форма (сиг Палласа). В даний час чисельність прохідних сигів нікчемна, і промислового значення вони, на відміну від озерних, не мають. Ряд форм описаний для Ладозького і Онезького озер. Особливо цікавий сиг-валаамка, або кряжовий (ямний) сиг. Він мешкає в Ладозькому озері на глибинах більше 50 м, так що, коли його витягують на поверхню, живіт його роздувається. Такі ж глибоководні форми відомі з глибоких озер Швейцарії. Сигів озер Північного Заходу неодноразово перевозили на стадії ікри або малька в інші водоймища (оз. Севан, Тургояк, Синара і ін.). У ряді випадків пересадки були дуже успішними. Чудського сига успішно перевезли в Японію.

Сиг звичайний великий (Coregonus lavaretus)

 

Ознаки: залежно від популяції має більш менш струнке оселедцеподібне тіло з маленькою головою і гострим або нависаючим над ротом рилом. Луска крупніша, ніж у лососевих, бічна лінія повна. Розріз рота досягає вертикалі переднього краю ока, рот залежно від популяції кінцевий або нижній. На першій зябровій дузі 25-39 (звично 30-34) довгих тісно розташованих тичинок.

Забарвлення: спина синювато-зелена або темно-зелена, боки і черевце від білого кольору до сріблястого.

Довжина: карликові форми в бідних кормом озерах 10-20 см, середня довжина 30-50 см, макс. до 60см.

Ареал: Британські о-ва, альпійські і передальпійські озера, прибалтійський регіон, побережжя від Скандинавії і півночі Росії до Сибіру.

Спосіб життя: напівпрохідні форми (напр., в Балтійському морі) йдуть на нерест в затоки або в гирла річок. Періоди нересту в різних регіонах різні, але частіше з вересня по грудень. Мешканці озер також можуть йти на нерестовища в річки, а сиги Боденського озера, наприклад, нерестяться на глибинах, звично з середини грудня. У сибірських річках водяться непрохідні карликові форми цього вигляду. Живлення: у озерах переважно планктонні ракоподібні, плаваючі личинки і лялечки комах, мальки і ікра риб, в дрібних озерах і річках також донна живність.

Сиг звичайний малий (Coregonus охyrhynchus)

 

Ознаки: залежно від популяції більш менш витягнуте оселедцеподібне тіло, маленька голова і тупе, або нависаюче над ротом рило. Луска крупніша, ніж у лососевих, бічна лінія повна. Вузький нижній рот досягає вертикалі переднього краю ока. На першій ?/p>