Світоглядні орієнтири Миколи Гоголя
Контрольная работа - Литература
Другие контрольные работы по предмету Литература
на світ пронісся яскраво, в таму ж строї і вбранні, в якому він існував в колишні часи. Саме тоді Гоголь пише свою повість Тарас Бульба, де зображує боротьбу проти окупантів. Для нього козацтво є носієм славянського начала. Козак для нього це передусім дух свободи.
Запобігаючи падінню самодержавця державний апарат посилював владу бюрократичної машини, викорчовувало усякий прояв незалежної думки.
В повістях петербурзького циклу Гоголь малює життя великого міста з її гострими соціальними протиріччями, з жахливим контрастом бідності і багацтва. Повсюди наголошуючи, що існує прірва між людиною і Богом. Господь полишив нас! Письменник глибоко нажаханий тим, що у столиці процвітає проституція, жебрацтво, хабарництво, жорстоке бездушшя і холодний егоїзм панівних класів, непристойне поводження і внутрішня пустота їх представників, з однієї сторони і нікчемність і грубість бідняків з другої сторони, - ось про, що говорить Гоголь в своїх повістях. Гоголь все більше замикається стає відлюдькуватим, його порятунок це не бали, а церква. Бог для Гоголя живий він поряд, він рятівне коло, він усе. В статті Скульптура, живопис і музика, що вміщена в Арабесках письменник говорить про ХІХ ст., як про століття капризів і насолод, коли спокусливий ланцюг тонких вигадок розкоші нищить людину. Йому ненависний бездуховний і розбещений характер цього буржуазного століття, його холодно-жахливий егоїзм, безсоромність і наглість спекулятора.
Нашому ХІХ ст. давно вже притаманне нудна фізіономія банкіра, - пише Гоголь в Портреті. Цей меркантильний, торговий дух чужий письменнику, він визначає як гостроту його сатири, так і трагізм сприйняття дійсності.
Після провалу постановки Ревізора Гоголь, залишився один на один проти реакційної верхівки дворянства: … Усі проти мене. Службовці кричать, що для мене нема нічого святого. Поліція проти мене, літератори теж. Тепер я знаю, що означає бути комічним письменником. Незначний прояв істини і проти тебе постають цілі прошарки…. У Гоголя погіршується здоровя і він їде за кордон (6 липня 18360). Письменник сучасний, письменник комічний, письменник звичаїв має подалі бути від своєї батьківщини. Пророку немає слави на батьківщині.
Гоголь іде з імперії в розпал жорстокої реакції, в рік закриття Телескопу.
Гоголь направляється у Швейцарію, де починає працювати над Мертвими душами, початими ще в 1835 році у Парижі. Його не покидає ностальгія: … мені здається, що я в Росії і переді мною усе наше, наші поміщики, наші дворяни, наші офіцери, наші мужики, наші хати власне, вся наша православна Русь.
В березні він отримує звістку про смерть Пушкіна. ніякої звістки не можна було отримати гірше з Росії. Вся насолода мого життя, все моя вища насолода зникла разом з ним. Нічого я не приймав без нього. Жодна строчка не писалась без нього…. Незрозуміла нудьга гнала Гоголя з Парижу, і березні 1837 року він переїхав у Рим де прожив два роки.
Але і в Італії він відчуває себе непотрібним: Жодної строчки я не зміг присвятити я чужому. Нездолимим ланцюгом прикутий я до свого, до наших курних хат, оголений простір вибрав я би замість небес кращих, що привітливо дивитимуться на мене. Чи я можу після цього не кохати батьківщини?. Проте письменник не зважується повернутися у батьківщину.
В Римі Гоголь є у виключно російському колі. Там він зближується з художниками і закохується у Олександра Іванова, часто відвідуючи його майстерню, де той працює над картиною Об`явлення Христа народу ; вони проводять багато часу разом, сперечаються про мистецтво.
Проте вже 1839 році Гоголь повертається у Росію, для влаштування свої сімейних справ. Через рік знову їде в Італію і влітку 1841 закінчує перший том Мертвих душ. В жовтні 1841 року повертається в Росію, щоб видати свій твір. Московський цензурний комітет повість відхилив, а петербурзький цензор Никитенко погодився лише з умовою, що буде виключено з неї повісті про капітана Копейкіна. В травні 1842 року вийшов перший том Мертвих душ.
В Мертвих душах він показав страшну дійсність кріпацької Росії, її панівні класи. Мертві душі - це господарі життя. Гоголь змальовує галерею мертвих душ, відразливих своїм моральною потворністю представників місцевого дворянства.
Останні десятиліття життя письменника було ознаменовано ідейною кризою, та болючими пошуками шляхів і тяжкою виснажливою хворобою. 5 червня 1842 Гоголь разом з поетом Язиковим виїхав за кордон, до Риму. Там він закінчив Театральний розїзд і направив його у Петербург.
Гоголь подорожує по Європі, проте переважно мешкає у Римі. Проте він починає розуміти, що втрачає звязок з Росією, в листі до Бєлінського пише: Душа моя втомилася, мені здається, що я не знаю Росії, її не має…. Та і робота над другим томом Мертвих душ не задовольняє письменника, і в липні 1845 року спалює декілька глав.
Ці сумніви в правильності свого шляху являлися результатом різких протиріч у світогляді письменника. Гоголь не уявляє можливостей докорінної перебудови суспільного життя. Він постійно критикує усякі прояви кріпацтва, проте не відмовляється сам від кріпаків. Він виступає проти розкоші, проте користується благами тодішньої цивілізації. Тому сам постійно є обєктом цькувань і насмішок: …Великий поет, жаль, що малорос. Так дійсно Гоголь не став ні росіянином (великоросом), ні украї?/p>