Світоглядні орієнтири Миколи Гоголя
Контрольная работа - Литература
Другие контрольные работы по предмету Литература
?ь. Пушкін стає для Гоголя творчим наставником.
1831 році виходять у світ Вечори на хуторі поблизу Диканьки одразу звернули на себе увагу яскравістю поетичних кольорів, колоритністю картин української природи. Пушкін після прочитання Вечорів писав: Вони вразили мене. Ось справжня, відверта поезія, без примусова, без жеманства, без чопорства! А місцями, яка поезія! Яка чуттєвість! Усе це так незвично в нашій літературі, що я до сьогодні не відійшов від шоку.
В Вечорах Гоголь створив ліричний образ України, який назавжди ввійшов у літературу. Цей образ розкривається письменником в чудесних, поетично мальовничих пейзажах і перед усім в зображенні самого характеру народу, його гумору, мужності, душевної краси, свободо прагнення. Згідно Слів Бєлінського: Це поетичні нариси Малоросії, нариси, наповнені життя і чарівливості. Все, що може дати природа прекрасного, сільське життя простолюдинів чарівливого, усе, що народ може мати оригінального, типового, - усе це райдужними кольорами грає в цих перших поетичних мріях Гоголя. Це була поезія молода, свіжа, що сповнена ароматом, розкішна та пянка [141, 5]
У Вечорах героєм книги є народ. В представниках народу ми бачимо високі моральні якості любов до батьківщини, почуття власної гідності, живий і ясний розум, людяність і благородність. Як не дивно в Вечорах майже не має опису кріпацтва. Гоголь спеціально опускає цей момент: читачами передусім були дворяни, яким би не сподобалася критика на пригнічення селян, тай сам Гоголь був виходець з цього класу. А іти проти своїх це завжди рівноцінно зраді.
Гоголь хотів показати народ не приниженим і покірним, а гордим і свобідним, з його внутрішньою красою і силою, з його життєво стверджувальним оптимізмом.
Після опублікування Вечорів Гоголь стає знаменитим. А в 1834 році завдяки Плєтнєву отримує посаду професора загальної історії в Петербурзькому університеті, де працює над історією і географією України, та пише географічну працю Земля і люди. Проте повністю розчарувався в своїй педагогічній діяльності і іде з університету. Результатом науково - викладацької діяльності були статті, присвячені історичній тематиці6 Про Середньовіччя, Про викладання загальної історії, Погляд на утворення Малоросії, Ал- Мазун та ін. Ці статті увійшли в збірку Арабески, що вийшла в 1835 році.
В Арабесках Гоголь виступає не тільки з повістями Невський проспект, Портрет, записки божевільного, але й зі статтями по історії і мистецтву. Його цікавить доля різних народів, їхнє історичне минуле, а особливо Україна, над історією якої він посилено працює. Основна обєднуюча думка Арабесок - думка про своєрідність національних культур, їх розвиток. Особливо яскраво це втілено у статті Про малоросійські пісні, знавцем і збирачем яких він був: Тільки в останні роки, в ці час стремління до самобутності і до власної народної поезії, звернули на себе увагу малоросійські пісні, які були до цього прихованими від освіченого товариства і які існували лише в народних масах . Саме в народній творчості шукає Гоголь вираз народного характеру, та розгадку історичної долі народу. Історик, каже Гоголь, коли прагне дізнатись вірний побут, стихії характеру, усі вигини і відтінки почуттів, хвилювань, страждань, веселощів зображуваного народу, - повинен звернутися до народних пісень, що являються живим, розмовним літописом народу. Народ для Гоголя головний герой історії, носій національної свідомості. Ці погляди знайшли своє відображення в повісті Тарас Бульба, натхненням до якої слугували звичайні думи.
Гоголь під впливом дружби з Пушкіним змінює про нього думку. В статті Декілька слів про Пушкіна Гоголь писав: Пушкін явище надзвичайне і, можливо одиничний прояв російського духу, такий можливо зявиться через двісті років. В ньому російська природа, російська душа, російська мова, російський характер відобразились в ньому в такій чистоті, в такій очищеній красоті, у якій відображається ландшафт на опуклій поверхні оптичного скла..
Бєлінський пише : Пушкін мав сильний вплив на Гоголя не як зразок, якому Гоголь міг вторити, а як художник, що сильно проштовхнув мистецтво і не тільки для себе, а й для інших митців, що започаткував у сфері мистецтва нові шляхи. Основний вплив Пушкіна на Гоголя, складає не в описі сарафану, але й в самому дусі народу. [605, 5] Він вже був національний… - пише Гоголь, - Поет навіть може бути національним, коли описує зовсім сторонній світ, проте дивиться на нього очима своєї національної стихії, очима усього народу, коли відчуває і каже так, що співвітчизникам його здається, що вони це відчувають самі.
В 1935 році видає збірку Миргород та комедію Одруження і комедію Ревізор, які пише У Василівці, де пробув до осені, а восени їде в Москву. Саме в Москві знайомиться з Бєлінським.
Загалом уся творчість письменника відноситься до 30 - 40 рокам ХІХ ст. Цей період ознаменований поглибленням кризи і розпаду феодально - кріпацьких відносин, загостренням капіталістичних тенденцій розвитку, незадоволенням селянства, та виходом на арену представників інтелігенції. Миколаївське правління жорстоко розправлялося з найменшим проявом протесту. Гоголь обирає мовчазну позицію він не критикує ні царизм, і не підтримує повстанців, він відмежовується від усього світу: …щоби народ зі всіма своїми перемогами і впливом