Світоглядні орієнтири Миколи Гоголя
Контрольная работа - Литература
Другие контрольные работы по предмету Литература
нин середньої ланки забезпечував виховання своїх дітей в пансіонатах, і Гоголь цьому не виняток в 1818 році поступає в полтавське повітове училище, в якому провчився півтори роки, а потім був прийнятий в Ніжинську гімназію вищих наук. Ніжинський період (1821 1828) мав суттєве значення для його ідейного розвитку. Суспільні погляди і художні смаки Гоголя складалися в після воєнну епоху (Вітчизняна війна 1812 року) та революційного руху декабристів.
І хоча Ніжин був віддалений від столиці, проте і тут у гімназії були відчутні революційний відгомін. Гімназисти читали вільнодумні вірші Пушкіна, його оду Воля, вірші Рилєєва, читали Полярну Зорю. Серед викладачів гімназії були передові люди, як М. Білоусов, інспектор гімназії і професор римського права. В 1827 році була відкрита справа по звинувачені Білоусова і інших викладачів гімназії в вільнодумстві.
До справи про вільнодумство були притягнені і студенти , які давали свої покази про професорів. Черненко пише: Гоголь стояв на стороні Білоусова, і давав покази на його користь[49,2]. Проте це не зовсім правда, ті студенти, які захищали професора були виключені з гімназії, - пише Олесь Бузина у своїй статті Українські письменники ХІХ ст. правда і вигадка, та водночас задає риторичне запитання: Чому Гоголь закінчив гімназію з відзнакою, якщо він так захищав Білоусова? [7 -8, 3]. Єдиним залишається той факт, що Гоголь назавжди зберіг про професора добру згадку.
У Гоголя рано розвинувся інтерес до літератури, любов до читання. Вже в шкільні роки він починає збирати бібліотеку, виписує книги. Я відмовляю собі навіть в крайніх потребах, - пише матері в квітні 1827 році Гоголь гімназист, - з тим, щоб мати хоча б маленьку можливість підтримати себе в тому стані, в якому я знаходжуся, щоб мати можливість задовольнити мою спрагу бачити і відчувати прекрасне [67, 5]. В листах він постійно просить присилати батька йому книги. Гоголь любив вірші, а особливо Пушкіна.
Іншим хобі Гоголя був театр. Він приймає участь в усіх постановках студентського театру, пише пєси, малює декорації.
Вже в гімнастичні роки зростає незадоволення Гоголем марудного життя ніжинських споживачів, в нього виникають думки про служіння благородній і вищій меті. В 1827 році він пише Висоцькому: … як важко бути заритим разом з створіннями низького небуття в мовчазне мертве! Ти не знаєш усіх наших споживачів, що живуть у Ніжині. Вони душать корою своєю приземленості, нікчемним самолюбуванням високим статусом. І між ними я вимушений плазувати…[234, 5]. Думка про майбутнє, про застосування своїх сил для слугування людству захоплює Гоголя. Він перераховує усі посади, він шукає таку службу, де може стати по-справжньому корисним для суспільства.
Ці прекрасні стремління він викладе в поемі Ганс Кюхельгартен . Герой якої мучається пошуком ідеалу і прагне покінчити зі світом споживачів.
Юнацькі мрії кликали Гоголя в столицю і улітку 1828 року він закінчив гімназію і їде в Санкт-Петербург.
Гоголь приїхав в Петербург в канун нового, 1829 року і оселився в дешевій квартирці на Гороховій вулиці, де жили дрібні службовці. Роботи найти не міг, а життя в столиці було надто дороге. я знав бідність…., я звик до морозу, всю зиму проходив у літній шинелі, - напише він матері 2 квітня 1830 року. [300. 5]. По суті веде паразитарний спосіб життя, адже він існує на гроші батьків. У всіх листах він просить прислати йому грошей і обіцяє віддати, коли розбагатіє.
В листопаді 1829 року він знайде роботу в департаменті державного господарства и публічних видавництв, але вже в квітні 1830 року поступив писарем в департамент наділів.
У столиці Гоголь зустрівся з цинізмом і байдужістю: надії, покладені ним на поему Ганс Кюхельгартен, не здійснились. Видана в 1829 році під псевдонімом В. Алов, поема не мала успіху була розкритикована в рецензіях в Московському телеграфі, Північній бджолі. І навіть Пушкін до якого Гоголь надіслав свої твори мовчав. Гоголь вирішив сам переконатися і піти до нього, проте слуги Пушкіна не пускають на поріг Гоголя. Для Гоголя це крах, це фіаско, адже це був його кумир, його ідеал. Проте сам Пушкін був далеким від ідеалу: бабій, пяниця, гультяй і карточний гравець. Гоголь був повністю обезкровлений. В листах до Висоцького пише: Пушкін не той, яким я його уявляв… Як може людина, що творить прекрасне жити не зовсім гідно? [399, 5].
Цілий рік Гоголь був службовцем в департаменті, та дослужився лише до посади помічника столоначальника. Однак карєра його не цікавила. Усі зацікавлення письменника були зосереджені на літературі і мистецтві. Він відвідував Академію мистецтв, займаючись там живописом, продовжувались і його заняття по літературі. Проте тепер він вже не пише мрійливо -романти -чних поем, а звертається до життя народу, - в його піснях і казках вбачає істинну поезію і творить її в своїх повістях. В листах до матері просить присилати йому звичаї і обряди українських селян, народні повіря і казки. Він просить написати йому: … декілька слів про колядки, про Івана Купала, про русалок…. Багато сказань повір, анекдотів… Все це для мене цілком цікаво.., тут так усіх цікавить усе малоросійське… , - лист від 30 квітня 1930 року. Усе це потрібно Гоголю для написання Вечорами на хуторі поблизу Диканьки.
1831 рік для нього найвдаліший - він поступає вчителем історії в Патріотичний інститут (учбовий заклад для доньок офіцерів), та знайомиться з Пушкіним, що перейде в творчу близькіс?/p>