Свiтовий порядок як система
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Свiтовий порядок як система
Змiст
Вступ
1. Свiтовий порядок
2. Полярнiсть у сферi мiжнародних вiдносин
3. Поняття гегемонiСЧ та гегемонiальнiсть держав
Висновок
Список використаноСЧ лiтератури
Вступ
У нинiшню епоху людство так i не позбавилося вiд фактичного нерiвноправя, небезпеки воСФнних конфлiктiв, демографiчних, екологiчних та iнших свiтових проблем. В умовах глобалiзацiСЧ зростаСФ ступiнь взаСФмозалежностi держав у полiтичному, економiчному, соцiальному, культурному та iнших аспектах. Розвязання найважчих проблем потребуСФ обСФднання зусиль усiх краСЧн свiту, усього людства. Сучасний свiтовий устрiй динамiчно трансформуСФться за складною траСФкторiСФю: роль держав, мiжурядових та неурядових органiзацiй, транснацiональних корпорацiй та iнших акторiв на мiжнароднiй аренi, зазнаСФ суттСФвих змiн.
Актуальним СФ оцiнка сучасного свiтового порядку з моральноСЧ позицiСЧ i виявлення перспектив його майбутнього розвитку.
Проблематицi формування i розвитку сучасного свiтового порядку, зокрема такоСЧ його важливоСЧ складовоСЧ, як мiжнародний порядок, а також його засадничих принципiв i норм, присвячено значну кiлькiсть наукових джерел. Ученi аналiзують також моральнi засади нинiшнього свiтового порядку. Проте виявлення того, наскiльки сучасний свiтовий порядок насправдi СФ вiдображенням тих високих моральних принципiв, на яких вiн маСФ бути побудований, ще недостатньо вивчене.
Метою роботи СФ дослiдження ступеню сучасного свiтового порядку, розглядання гегемонiСЧ та багатополярностi.
1. Свiтовий порядок
Свiтовий порядок часто трактують як систему органiзацiСЧ вiдносин мiж державами у свiтi в процесi розвитку свiтових полiтичних, економiчних, соцiальних, культурних процесiв. У такому розумiннi вiн фактично iдентичний мiжнародному порядку. Свiтовий порядок можна також уявити як модель геополiтичного устрою свiту, певну систему, елементами якоСЧ, крiм держав, СФ мiжурядовi та неурядовi мiжнароднi органiзацiСЧ та iншi геополiтичнi сили. З позицiСЧ моралi та права iдеальний свiтовий порядок це загальноприйнята органiзацiя суспiльного життя в межах всього свiту на основi домiнування загальнолюдських моральних цiнностей та юридичних норм мiжнародного права.
Завданням ефективного мiжнародного порядку як складовоСЧ порядку свiтового СФ задоволення потреб держав основних акторiв мiжнародних вiдносин у формуваннi дiСФвоСЧ системи мiжнародноСЧ безпеки й органiзацiСЧ взаСФмовигiдноСЧ спiвпрацi на мiжнароднiй аренi. РЖснування легiтимного свiтового порядку неможливе без такого мiжнародного порядку, який вiдповiдаСФ основним спiльним iнтересам держав та СЧхнiх громадян i ТСрунтуСФться на ефективних процедурах мiждержавноСЧ спiвпрацi. Завдання створення i пiдтримки стабiльного функцiонування мiжнародного порядку покладено на iнститути мiжнародних органiзацiй. Проте розвиток мiждержавних iнститутiв, розширення СЧхнiх повноважень передбачаСФ вiдмову держав i народiв вiд абсолютного суверенiтету.
Якщо свiтовий устрiй вiдповiдатиме абсолютно домiнуючим серед населення планети моральним принципам i нормам, то його засади органiзацiСЧ та функцiонування не спричинятимуть протидiСЧ з боку бiльшостi держав свiту, авторитетних громадських органiзацiй, провiдних конфесiй, сприйматимуться як морально прийнятнi бiльшiстю народiв. З iншого боку, якщо принципи органiзацiСЧ свiту суперечать моральним нормам бiльшоСЧ чи значноСЧ частини населення свiту, то такi засади нiяк не можуть вважатися справедливими. У такiй ситуацiСЧ свiтовий порядок потребуСФ докорiнних змiн, приведення у вiдповiднiсть до тих моральних принципiв i норм, якi визнаСФ переважна бiльшiсть населення свiту.
Тривалий час найбiльш прийнятною i вигiдною в мiжнародних вiдносинах вважали саме реалiстичну геополiтику, що виходила з розрахунку доцiльностi чи недоцiльностi використання тих чи iнших методiв (зокрема силових) досягнення державою своСЧх геополiтичних цiлей, залишаючи осторонь моральнi норми. Полiтика держав на мiжнароднiй аренi часто прямо суперечила елементарним моральним нормам, хоча i прикривалася ширмою певних моральних засад. Вiйна вважалася необхiдною i природною формою реалiзацiСЧ зовнiшньоСЧ полiтики. А через субСФктивнiсть оцiнок усi спроби роздiлити вiйни на справедливi i несправедливi так i не мали успiху. На думку класика полiтичного реалiзму Г. Моргентау, реалiзм виходить з того, що всеохоплюючi моральнi принципи неприйнятнi щодо дiй держав у СЧх абстрактно-унiверсальному формулюваннi [4]. Прагматичний реалiзм, спрямований на забезпечення геополiтичних iнтересiв держави, часто-густо, особливо у сучасну епоху, маскуСФться офiцiйно проголошуваними iдеалiстичними гаслами, високими моральними принципами справедливостi, захисту добра, прав i свобод людини тощо. Проте реальна геополiтика держави, як правило, спрямована на досягнення лише своСФСЧ вигоди, здобуття певних переваг над конкурентами, забезпечення власних нацiональних iнтересiв, часто за рахунок iнших держав.
РЖдеальний свiтовий порядок маСФ бути побудований на основi принципiв i норм загальнолюдськоСЧ моралi. Проте спiрним СФ питання про iснування СФдиноСЧ загальнолюдськоСЧ моралi. З одного боку, у рiзних цивiлiзацiй суттСФво рiзняться моральнi засади iснування суспiльства, взаСФмодiСЧ мiж людьми, мiж людиною i