Свiтовий порядок як система
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
хто стаСФ сильнiше, а хто слабше. У багатьох аспектах, такi суперечки зовсiм не мають змiсту.
Чи ми приймаСФмо мiжнародний феномен, i намагаСФмось використовувати його вигоди, чи вiдторгаСФмо його, а значить зосереджуСФмось тiльки на його вадах i недолiках.
РЖ зрозумiло, що зараз вже жодна культура не може залишитись в iзоляцiСЧ, адже свiтовi процеси так чи iнакше дiють на кожну краСЧну в сiтi. Ми також можемо визначити, що геополiтичнi процеси у деякiй мiрi можуть пiдтримувати цю досить стару iдею тiльки у випадку багатополярного свiту. Але, навiть у такому випадку блоки, скорiш за все, будуть створюватись не за культурними, а за полiтико-економiчним принципом.
3. Поняття гегемонiСЧ та гегемонiальнiсть держав
Гегемонiя (грец. ???????? провiд, керiвництво) провiдна роль якоСЧсь держави у зносинах з iншими (наприклад Афiн чи Спарти серед грецьких мiст); або ж провiдна роль якоСЧсь верстви населення в управлiннi державою (скажiмо аристократiСЧ).
Вся iсторiя мiжнародних вiдносин (а до формування нацiональних держав, СЧСЧ влучнiше термiнувати "iсторiСФю дипломатiСЧ") проходила пiд знаком боротьби за гегемонiю себто беззаперечну домiнантну позицiю на свiтовiй аренi.
Стосовно самого поняття гегемонiСЧ, його рацiональностi, класифiкацiСЧ та типологiСЧ гегемонiчних систем точаться безперервнi суперечки. Однi дослiдники заперечують здатнiсть побудови стабiльного свiтового порядку в межах однополярностi (Богатуров, Циганков та iншi), iншi визначають гегемонiю як основу стабiльноСЧ мiжнародноСЧ системи (Кьоейн, Най), деякi намагаються надати гегемонiСЧ плюралiстичностi у межах iнтеграцiйних теорiй (Моравчiк, Краснер та iншi), або екстраполювати економiчнi та полiтекономiчнi "обСФктивнi фактори" на дискусiю навколо цiСФСЧ проблеми (Гiлпiн, Фукуяма та iншi).
Свiтополiтичнi процеси у 20-му столiттi вивели Сполученi Штати Америки на перший план у мiжнародних вiдносинах. Упродовж столiття критики зовнiшньоСЧ полiтики США звинувачували американську елiту в претензiях на роль "свiтового полiцейського", у спробах заблокувати процес перебудови "мiжнародного суспiльства", за концепцiСФю Хедлi Була, "узурпацiСЧ" ролi "лiдера демократичного свiту". Сполученi Штати явили свiтовi небачений досвiд еволюцiйноСЧ побудови надстабiльноСЧ нацiональноСЧ економiки, яка не спиралася б на колонiальнi володiння; гармонiйного розвитку плюралiстичноСЧ демократiСЧ; найбiльш дiСФздатних професiйних збройних сил; крiм того, американцi безперечно очолюють iнформацiйну та промислову революцiю з середини 60-тих рокiв.
Потрiбно пiдкреслити, що поняття гегемонiСЧ у давнинi спiввiдноситься iз поняттям "ойкумени", себто "свiту дослiдженого". Лише двом державам у свiтовiй iсторiСЧ вдалося встановити беззаперечне панування над власною ойкуменою МакедонiСЧ та Риму. Розширення ойкумени в перiод з 15-го по середину 19-го столiть позбавило змiсту доцiльнiсть та оптимальнiсть ойкуменiчноСЧ (територiальноСЧ) гегемонiСЧ. Державнi утворення, що намагались проiгнорувати розширення ойкумени та виключити це явище з елементiв своСФСЧ зовнiшньоСЧ полiтики було в ходi свiтовоСЧ iсторiСЧ знищено, або позбавлено свiтополiтичних ролей (Китай, Монголiя, iндiанськi iмперiСЧ обох Америк). Епоха iлюзорноСЧ ойкуменiчноСЧ гегмонiСЧ минула.
Отже, свiдомою чи несвiдомою цiллю зовнiшньоСЧ полiтики кожноСЧ внутрiшньоСЧ стабiльноСЧ, порiвняно економiчно розвинутоСЧ держави яка вирiшила своСЧ питання безпеки СФ зайняття домiнантноСЧ позицiСЧ у мiжнароднiй системi; з якоСЧ вона може домагатися вирiшення важливих для себе проблем iз стовiдсотковою ефективнiстю, а отже встановлення гегемонiСЧ.
Свiдома чи несвiдома формалiзацiя претензiй на гегемонiю з боку окремоСЧ держави залежить вiд рiвню СЧСЧ порiвняного економiчного розвитку, ефективностi операцiоналiзацiСЧ суспiльних засад та внутрiшньоСЧ стабiльностi. На вiдмiну вiд "вихiдних" геополiтичних факторiв, цi "динамiчнi" суспiльно-вольовi фактори i зумовлюють мiiе краСЧни у змаганнi за гегемонiю.
Проте, чи було можливим створення великоСЧ територiальноСЧ iмперiСЧ в РДвропi чи де-iнде без посередництва Ватикану? Тут маються на увазi процеси, що СЧх розпочали лояльнi Ватикановi держави. Або мiжцивiлiзацiйнi конфлiкти? Адже без участi ПапськоСЧ областi вони втрачали сенс. Проте без участi ВеликоСЧ БританiСЧ навiть за часiв ранньоСЧ iндустрiалiзацiСЧ жодна загальнорегiональна, або колонiальна iнiцiатива мала завершитися невдачею без британськоСЧ участi чи нейтралiтету.
Поступовий розвиток ролi тАЬвiдстороненостiтАЭ у гегемонiчнiй концепцiСЧ супроводжував створення та розклад однополярних (або замаскованих пiд багатополярнi) свiтових порядкiв. У перiоди вiдсутностi або тАЬдорослiшаннятАЭ черговоСЧ гегемонiСЧ iсторiя свiдчить про епохи хаосу. Кожна гегемонiчна система виконала певну функцiю у межах суспiльного прогресу та розклалася, вичерпавши свiй ресурс: Pax Romana довiв перевагу державницького устрою над додержавними формами органiзацiСЧ i впав, вичерпавши свiй ресурс поширення полiсноСЧ системи на весь обСФм своСЧх володiнь; Pax Vaticana iнтегрував гiгантськi територiСЧ поза старою тАЬойкуменоютАЭ, але став на завадi новим суспiльним реалiям та промисловому прогресу, а також наштовхнувся на протидiю власних союзникiв у своСЧй спокусi територiального розширення (Парагвайськi вiйни); Pax Britannica опосередковано позбавив змiсту релiгiйнi вiйни (приклад тАЬпромiжковоготАЭ хаосу, так само як i спроби варварських монархiй вiдтворити Pax