Ряд вугреподібні (Anguilliformes)
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
екучими молоками, і ікринки залишилися незаплідненими. Але можливість дозрівання самця вугра в штучних умовах була вже доведена раніше, так що, можливо, у найближчому майбутньому ми будемо знати, як зявляються на світ молоді вугри, і вирішимо загадку, що займала Аристотеля більше двох тисяч років тому.
І. Шмідт думав, що Дарданелли й Босфор для молодих вугрів - непереборна перешкода й вугри проникають у басейн Чорного моря із Прибалтики по каналах і низинних вододілах. Л.С. Берг показав, що це не так, але подібні випадки відзначалися нерідко. В 1964 р. у Малій Кизил-Агачській затоці Каспійського моря був пійманий вугор, що проникнув, очевидно, через Волго-Балт або Волго-Дон. У Кольський затоці був в 1957 р. пійманий сріблистий вугор, що скотився з р. Туломи. Навряд чи молодий вугор міг перебороти пороги Туломи, імовірніше, він здійнявся з Ботнічної затоки по р. Кемійоки, а потім перетнув болотистий вододіл між цими ріками. Як би те не було, природна поява вугрів у наших південних і північних ріках настільки мізерна, що розраховувати на нього не можна. У Прибалтиці положення краще, але й там природний захід у ріки дуже малий. Розраховувати на підвищення уловів вугра можна тільки при безперервному підсадженні скляних вугрів, закуповуваних за кордоном. Подібні підсадження почали в практикуватися з 1956 p.; молодих вугрів випускали для вирощування в озера Білорусії, Литви, Естонії й Ленінградській області. В 1960 р. у підмосковне озеро Селігер випустили 1,6 млн. скляних вугрів, закуплених у Франції. Вирощування вугрів варто продовжувати, тому що чоча вугор росте повільно (масовий скат через 7-8 років), але дає прекрасне мясо, а споживає малоцінну рибу й дуже невибагливий. Ще більш перспективні вугрові ставкові господарства, коли риб поміщають у повністю контрольованих водоймах і вигодовують штучними кормами (в основному відходами боєнь). Штучне вирощування вугрів в ізольованих лагунах практикувалося в Італії ще в XI ст. За останні роки більших успіхів у вирощуванні вугра досягли японські рибоводи: вони вказують, що вугри дуже швидко звикають до неволі й збираються до годівниць навіть у світлий час доби. За допомогою вирощування вони одержують в 5 - 7 разів більше вугрів, чим за допомогою промислу. У Японії в обгороджених кутовьіх частинах заток вирощують навіть молодь морських вугрів - щукорилого (Muraenesox cinereus) і конгера (Conger myriaster). Найбільше вигідно вирощувати вугра як додаткову рибу до коропа.
3.2 Вугор бенгальський
Вугор бенгальський (Anguilla bengalensis) живе в ріках Індії. Прозорі вугри цього виду входять в гирла взимку, з жовтня по березень, найбільше в січні - лютому. Через рік вони збільшуються втроє, досягаючи в довжину 15 см. У бенгальського вугра, на відміну від європейського, луска заставляється дуже рано, у віці 6 місяців, і, коли він досягає 20 см, вже покриває все тіло.
3.3 Вугор мозамбіцький
Вугор мозамбіцький (Anguilla mossambica) піднімається серед африканських вугрів вище всіх по піках, до 760 км. Одиничні особини цього виду навіть переборюють
вододіл між ріками Вааль і Лімпопо, і скачуються на нерест у води Атлантики.
3.4 Вугор японський
Вугор японський (Anguilla japonica) настільки схожий на звичайного, що багато авторів вважають всі три форми підвидами одного виду. Місця нересту японського вугра не встановлені. В 1954 р. у Японському морі на глибині 250 м була піймана самка вугра з добре розвиненими яєчниками, тому припускають, що він може там нереститися; інші дослідники схиляються до думки, що нерест відбувається в Тихому океані на великому просторі від острова Тайвань до атола Бікіні.
3.5 Гострохвості вугри
Гострохвості вугри (Ophichthidae) широко поширені в тропічній зоні. В гострохвостих вугрів довге тонке тіло, луска скорочена. Хвостовий плавець відсутній, а спинний й анальний не зливаються один з одним; твердий, загострений кінець їхнього тіла позбавлений хвостового плавця. Своєрідний кишечник лептоцефалів гострохвостих вугрів: на ньому є чітко видні здуття, іноді він утворює петлі. Стадія лептоцефала в цієї родини триває 10-12 місяців. Біологія гострохвостих вугрів дуже різноманітна. Багато з них живуть у норках, стінки яких укріплені слизом, що вдосталь виділяються їхньою голою шкірою. Безліч видів - мешканці коралових рифів тропічних морів, серед них зустрічаються риби дуже строкато і яскраво забарвлені.
3.6 Вугри хлевасти і ліурани
Вугри хлевасти (Chlevastes colubrinus) і ліурани (Liuranus semicinclus) з екваторіальної зони Тихого океану покриті темними поперечними смугами й дивно нагадують за забарвленням отруйних морських змій. Очевидно, це приклад забарвлення, що наслідує, - мімікрії; втім, для дослідників ця думка є приводом для суперечок.
3.7 Боро
Боро (Pisodonophis boro) один з видів гострохвостих вугрів, що може заходити впрісну воду. Боро розмножується у водах Індійського океану, але дорослі риби нагулюються на залитих водою рисових полях Індії. Харчуються вони дрібними безхребетними й у пошуках їх так розривають Грунт, що саджанці рису ушкоджуються й гинуть. У деякі роки ці вугри можуть заподіювати значний збиток. Потривожені боро ховаються в норках, які будують, угвинчуючись у мулисте дно заднім кінцем тіла. Як у більшості вугрів, у них дуже слизувата шкіра. Слиз має чудову властивість осаджувати зважені у воді частки мулу й глини. Якщо посадити цього вугра в відро з мутною водою, вона швидко стане прозорою, а осад випаде пластівцями на д