Рух людського капіталу. Основи інтерналізації ринку праці і закономірності міграції робітників
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?аїнового переміщення трудових ресурсів є показники, фіксуємі в платіжному балансі. Нерезидентом у цьому випадку вважається приватна особа, що знаходиться в країні менш року. Якщо людина перебуває в країні більш року, то з метою статистичного обліку він перекласифікується в резиденти. У статистику платіжного балансу показники, звязані з міграцією робочої сили, є частиною балансу поточних операцій і класифікуються по трьох статтях:
Трудовий доход, виплати зайнятим - зарплати та інші виплати наявними або натурою, отримані приватними особами-нерезидентами за роботу, виконану для резидентів і оплачену ними. У цю категорію включаються також і усі виплати резидентів у пенсійні, страхові й інші фонди, звязані з найманням на роботу нерезидента. До кола приватних осіб-нерезидентів відносяться всі іноземні працівники, що знаходяться в даній країні менш року, у тому числі сезонні робітники, робітники з прикордонних країн, що приїжджають у дану країну на тимчасові заробітки, а також місцевий персонал іноземних посольств.
Переміщення мігрантів - оцінний грошовий еквівалент вартості майна мігрантів, що вони перевозять із собою, переміщаючи в іншу країну. При цьому вивіз майна емігрантів у натурі показується як експорт товарів із країни, а його оцінний грошовий еквівалент (як би оплата за цей експорт) - по даній статті.
Переклади працівників - пересилання грошей і товарів мігрантів своїм родичам, що залишилися на батьківщині. У випадку пересилання товарів враховується їхня оцінна вартість.
Принципова різниця між статтею "трудові доходи" і статтями "переміщення мігрантів" і "переклади працівників" полягає в тім, що в статті "трудові доходи" враховуються доходи нерезидентів, тобто тимчасово знаходяться в даній країні. У той же час у статтях "переміщення мігрантів" і "переклади працівників" показуються доходи і витрати резидентів, тобто мігрантів, що виїхали з батьківщини і залишилися за рубежем принаймні терміном більш ніж на рік. Ці дві статті поєднуються в рамках поточних операцій у групу приватних неоплачених перекладів.
Приватні неоплачені переклади - це оцінний грошовий еквівалент майна, переміщуваного мігрантами в момент їхнього відїзду за кордон і наступні посилки товарів на батьківщину. Включає статті "переміщення мігрантів" і "переклади працівників".
На практиці точно визначити, по якій саме статті повинні фіксуватися ті або інші міжнародні переклади, досить складно. Людина споконвічно може поїхати за рубіж просто на тимчасові заробітки, але потім за якимись причинами затриматися там більш ніж на рік, ставши мігрантом. І навпаки, люди, що збираються емігрувати за рубіж назавжди, чиє майно були зареєстровано як переклади працівників, раптом вирішують повернутися на батьківщину, не проживши за рубежем і року. Загальне правило, що діє в даному випадку, полягає в тім, що облік ведеться за станом на момент перетинання границі, і якщо навіть пізніше зясується, що запис зроблений невірно, її, проте, звичайно не переглядають.
2.2 Європейські міграційні потоки
За приблизними оцінками, щорічне міграційне сальдо в європейських країнах складало приблизно 1 млн. чоловік, тобто в приймаючі країни приїжджало в середньому на 1 млн. чоловік більше. Чим їхало.
Табл. 2.0
Міграційне сальдо в європейських країнах в 2004-2006 р. млн. чол
Показник20042006Прогноз на 2007Сальдо1,41,10,97
Як показує наступна таблиця, за прогнозами, у найближчі роки в звязку зі стабілізацією світової економіки міграційне сальдо буде скорочуватися.
Обсяги щорічних грошових потоків, звязаних з міжнародною міграцією, виміряються сотнями мільярдів доларів і цілком порівнянні по масштабах із щорічними прямими закордонними інвестиціями.
На розвиті країни приходиться приблизно 9/10 усіх виплат трудового доходу іноземним робітникам-нерезидентам і 2/3 усіх приватних неоплачених перекладів, тоді як на всі країни, що розвиваються - тільки, відповідно, 1/10 і 1/3. Це означає, що в розвитих країнах зосереджена основна частка тимчасових робітників-мігрантів, і що саме туди емігрують працездатні працівники з країн, що розвиваються, включаючи країни з перехідною економікою, що стають там резидентами. У рамках грошових потоків, звязаних із трудовою міграцією, переклади працівників займають близько 62%, трудові доходи - близько 31% і переміщення мігрантів - близько 7%.
Найбільш великі виплати трудового доходу приватним особам-нерезидентам здійснюють Швейцарія, ФРН, Італія, Японія, Бельгія, США. У світі, що розвивається, найбільше активно іноземну робочу силу використовують ПАР, Ізраїль, Малайзія, Кувейт. Найбільш великі переклади приватного характеру здійснюються з основних розвитих країн (США, Німеччина, Японія, Великобританія) і нових індустріальних і нафтовидобувних країн, що розвиваються, (Кореї, Саудівської Аравії і Венесуели). Основними одержувачами перекладів з-за кордону є розвиті країни, в основному за рахунок перекладу частини зарплат працівників іноземних підрозділів ТНК, військовослужбовців, розміщених за рубежем, співробітників загранапарату. У багатьох країнах, що розвиваються, масштаби перекладів приватного характеру складають 25-50% доходів від товарного експорту (Бангладеш, Буркіна-Фасо, Єгипет, Греція, Туреччина й ін). У Йорданії, Лесото, Ємену переклади досягають 10-50% ВНП.
З теоретичної точки зору доходи країни-експортера робочої сили далеко не обмежуються перекладами емігрантів ?/p>