Рух людського капіталу. Основи інтерналізації ринку праці і закономірності міграції робітників
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
рації;
збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;
розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР;
формування нових центрів залучення робочої сили;
зростання нелегальної імміграції;
посилення “відпливу інтелекту”;
ротаційний характер міграції.
На початок 00-х років у світі нараховувалося понад 25 млн. працівників-мігрантів, що становило близько 5% усіх трудових ресурсів. Причому зростання кількості іммігрантів триває, незважаючи на заходи багатьох країн з обмеження міграції.
Розширення міграції спричинило появу в країнах імміграції 2-х ринків праця - для робітників - громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн.
Нелегальні іммігранти використовуються на низькооплачуваних роботах та на роботах зі шкідливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національним законодавствам та міжнародним конвенціям.
В більшості розвинутих країнах Заходу вже склалося коло професій, які характерні лише для мігрантів (вантажники, робітники на конвеєрах, прибиральниці тощо).
Для місцевого населення ці спеціальності непрестижні навіть в умовах високого безробіття.
Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є “відплив інтелекту", тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:
постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;
те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;
бажання покращити своє матеріальне становище;
більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;
національна та релігійна нетерпимість;
зростання безробіття в країні. Навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.
Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють збільшенню масштабів еміграції.
1.2 Види міграції в європейському просторі
Розрізняють внутрішню міграцію робочої сили, що відбуває між регіонами європейського співтовариства, і зовнішню міграцію, що торкається кілька країн. Наука міжнародної економіки займається зовнішньою міграцією робочої сили і її економічних причин. Основні поняття, використовувані при вивченні проблем міжнародної міграції, що випливають:
Міграція робочої сили - переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.
Імміграція - вїзд працездатного населення в дану країну через її межі.
Еміграція - виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.
Міграційне сальдо - різниця імміграції з країни й еміграції в країну.
"Витік мозків" - міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.
Реєміграція - повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.
Міжнародна міграція робочої сили виникла багато сторіч назад і за минуле з тих пір час перетерпіла серйозні зміни. Найбільш активна теоретична розробка проблем міжнародної міграції почалася з кінця 60-х років у рамках моделей економічного росту. Їхня основна ідея полягає в тім, що міжнародне переміщення робочої сили, як одного з факторів виробництва, впливає на темпи економічного росту, її причиною є міжкраїнові розходження в рівні оплати праці. Прихильники неокласичного підходу, відповідно до якого кожна людина одержує і споживає граничний продукт своєї праці, вважають, що еміграція приводить до росту добробуту приймаючої країни, причому економічний розвиток держави, з якого відбувається еміграція, не погіршується.
Неокейнсіанці визнавали можливість погіршення в результаті міграції економічного становища країни, що експортує робочу силу, особливо якщо емігрують висококваліфіковані працівники. У цьому звязку широко обговорювалася ідея введення податку на "витік мозків", доходи від якого пропонувалося передавати в розпорядження ООН і використовувати на нестатки розвитку. В останні роки акцент в аналізі міграції змістився на дослідження акумуляції людського капіталу як ендогенного фактора економічного росту країн. Виходячи з того, що накопичений людський потенціал є найважливішою передумовою економічного розвитку, у рамках цієї групи моделей міжнародна міграція є одним з пояснень розходжень у темпах економічного росту між країнами. [8. c.32]
У залежності від часу перебування на території іншої країни (іншого регіону однієї країни) виділяють постійну, тимчасову і маятникову міграцію.
Постійна (довгострокова) міграція характеризується чисельність прибулих або вибулих на постійне місце проживання. При цьому в деяких країнах іноземець починає вважатися іммігрантом (емігрантом) якщо він присутній (або відсутній) у країні протягом визначеного періоду часу.
Тимчасова (короткострокова) міграція являє собою вїзд або виїзд, звязаний з поточними потребами без зміни громадянства і постійного місця проживання. Однак у багатьох країнах з числа тимчасових мігрантів виключають число сезонних працівників (іноді досить значне).
Маятникова міграція є особливим видом міграції в