Роль політичного, громадського і військового діяча Юзефа Пілсудського в політичній розбудові Польщі
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
зенням, бідними виробничими умовами, неадекватним використанням добрив (практично ніхто не використовував добрива на сході), низькою технічною компетенцією з боку селян і неекономічним, але політичне підтриманим розподілом власності. Але найбільш спустошливою перешкодою був брак того зовнішнього та суттєвого deus ex machina: швидкої індустріалізації, аби висмоктати надлишок людності. Оцінки пропорції сільської людності міжвоєнної Польщі стосовно того, що був надлишок навіть на переважно низьких рівнях агрономічних технологій, змінюються від чотирьох до половини, але навіть нижча оцінка свідчить про економічну патологію.[8,150]
Цікавішою, але водночас важчою для оцінювання є промислова характеристика міжвоєнної Польщі. При цьому розпочинають зі спостереження, що за винятком вугілля, лісоматералів та великою мірою невикористаного потенціалу гідроенергії Польща була скоріше бідно забезпеченою природними ресурсами, особливо металами. До того ж, галузі промисло вості, з якими вона увійшла у міжвоєнну добу, це - (а привязані до тих, що були тоді, після 1918 року, недружнії зарубіжними ринками в Росії та Німеччини і (б) сильно зруйновані та пограбовані між 1914 і 1918 роками. Вони потребували не лише широкої фізичної реконструкції, але водночас комерційної реінтеграції у внутрішній польський ринок, який був слабкий, або у нові та різні зарубіжні ринки, які тяжіли до того, аби ізолюватися, особливо у загальносвітовій течії до автаркії протягом депресії.
Можна було б, але навряд чи потрібно, проілюструвати статистичне болісні удари, завдані польській економіці депресією. Іноземний капітал відійшов, виробництво згорнулося, безробіття здійнялося, а купівельна спроможність селян наблизилася до нуля. Одужання Польщі після депресії було спершу уповільнене тяжінням Пілсудського з мішаних мотивів державного престижу, побоювання повтору політичне фатального інфляційного струсу 19231926 років і просто економічного філістерства - до золотого забезпечення валюти (він відмовився від цього набагато пізніше інших країн). Ця невдала монетарна політика справляла враження необовязково продовжуваного застою виробництва у польській економіці.
Після смерті Пілсудського, втім, адміністративні технократи, яких раніше запросив Бартел, обєдналися з економічними технократами, яких тоді підтримували "полковники". Етатизм заступив ортодоксальність як економічну ідеологію режиму, величезні інвестиції для "соціальних накладних витрат" та безпосереднього виробництва були занурені у підприємства державної власності, й індустріалізація швидко робила поступ в останні три роки, перед тим як напад нацистів та окупація перервала цей багатообіцяючий розвиток. Досвід цього скороченого періоду державного капіталізму наприкінці 1930-х років правив за успішний приклад, корисний досвід якого був акумульований для швидкої індустріалізації у добу після 1945 року. Хоч і вражаючий, цей запізнілий ривок індустріалізації був перегоном зайця та черепахи проти старого, безжалісного зростання людності. Сприятливі можливості зайнятості, які відкрилися, навряд чи залишили слід у величезній армії сільських знедолених. Це трапилося надто пізно, аби спричинити ерозію життєвих стандартів протягом десятиріччя як цілого, і польські життєві стандарти були вже серед найнижчих у Європі, щоб врешті-решт, попри патріотичну та націоналістичну риторику, з якою це запроваджувалося, згаданий ривок був не здатний врятувати "полковників" після Пілсудського від політичної ізоляції.
Висновки
Отже, ореол вождя огортав Коменданта стрілців лише під час світової війни, коли абстрактний, раніше не звязаний з якоюсь конкретною особою, але популярний у суспільстві міф героя і вождя був перенесений на Пілсудського. Існувало багато факторів, завдяки яким він вознісся на вершини народної слави.
Найперше, цей аванс став можливий через особливу атмосферу, що була викликана початком війни. Як кожна боротьба, вона несла смерть і знищення. Але для поляків вона мала і інше значення, створюючи надію на покращення становища народу. Бо у збройному конфлікті зіткнулися загарбники, солідарні спільні дії яких на протязі більше ста років означали застой у польському питанні. Тепер змова мовчання лопнула. Щоправда, ніхто не міг передбачити кінця катаклізму, що розгорівся, але над Віслою, інколи всупереч фактам, повсюдно чекали перемін на краще, мріяли про незалежність.
В Польщі молилися за те, щоб почалася війна, чекали доброго закінчення революції в глибині царської Росії і визволення від загарбників, а потім вільної, незалежної Польщі.
Так мислячі люди всі свої надії повязували з виступом загону стрільців, а після їх поразки - з створенними Головним національним комітетом польськими легіонами, які Пілсудський визнав власними.
Хвалебним словам на честь легіонів вторили визнання: „ Фігура Пілсудського чиста еманація сучасності.Вона з”явилася на фоні життя, готова, із своїми цілями і засобами дії, із своєю ідеєю і поезією” ( ).
Народження міфа Пілсудського було явищем надзвичайно складним, причому тільки частково стихійним, мимовільним, а в більшій мірі свідомою творчістю, ціною величезних зусиль і засобів, що їх витратив пропагандистський апарат.
Якщо добавити до цього надзвичайну чарівність поводження, любязність, ввічливість, доступність Пілсудського, мяку жартівливість його мови і найперше простоту в поведінці, то можна зрозуміти привабливість його особи