Роль лісу в екологічній стабілізації ландшафтів
Курсовой проект - Экология
Другие курсовые по предмету Экология
czii, Cistus tauricus тощо), так і неморальні (Tilia dasystyla, Cyclamen kuznetzovii, Nectaroscordum meliophilum, Crataegus pojarkovae, Paeonia daurica, Rubus crimaeus тощо) ендеми. Бореальних ендемів лише кілька видів (Adenophora taurica, Chamaecytisus wulffii, Heracleum pubescent, Pulsatilla taurica та ін.). Помітно менше їх в лісах Карпат та Лісостепу, де вони мають четвертинний вік (Syringia josikaea, Larix polonika, Spiraea media, Chamaecytisus paczoskii тощо). Ще менше їх у соснових лісах Полісся та борових терас річок, яким властивий найбільш молодий плейстоценовий псамофітний ендемізм (Іris pineticola, Betula borysthenica та ін.). У цілому ліси за кількістю ендемів значно поступаються степам [6].
Порівняно з ендемами, реліктів у лісах більше в кілька разів. Вони трапляються в гірських і рівнинних лісах і мають різний вік від третинного в Криму, Карпатах, на Донецькій височині до найбільш молодого ранньоголоценового на Поліссі. В Криму це середземноморські та неморальні релікти, такі як Ruscus hypoglossum, Arbutus andrachne, Juniperus excelsa, J. foetidissima, Pistacia mutica, Arum albispaithum, A. orientale, Comperia comperana, Cardamine graeca та багато інших. У Карпатах порівняно з Кримом їх помітно менше. Це древніші неморальні і більш молоді бореальні релікти Taxus baccata, Lunaria rediviva, Phyllitis scolopendrium, Matteucia struthiopteris, Pinus cembra, Linпаеа borealis та ін. В рівнинних лісах одним з найдревніших неморальних реліктів є Еиоnутиs nana, який найбільш вірогідно має третинний вік. Молодшими є такі релікти: Staphylea pinnata, Cotinus coggygria, Cypripedium calceolus, Allium ursinum, Dictamnus gymnostylis, D. albus, Carex brevicolis, Соroпillа elegans, Stellaria nemorum та ін. З бореальних реліктів відмічені Daphne спеоrum, Thalictrum uncinatum та ін [13].
Про різноманітність і цінність лісів свідчить і значна участь рідкісних видів, занесених до Червоної книги України. З 541 червонокнижних видів рослин в лісах зростає 128 видів. Головними антропогенними факторами їх рідкісності є суцільні рубки, зривання на продаж, випасання худоби, рекреація, заготівля лікарської та харчової сировини і, крім того, регіональні зміни екологічних умов (осушення, забруднення, підтоплення, розорювання тощо). Найбільша кількість рідкісних видів зосереджена в Криму та Карпатах (відповідно, 87 та 85), трохи менше їх в Лісостепу (71), значно менше на Поліссі (35) і ще в степу (ІО). Рідкісних видів для лісів всієї України лише 4. Ценотична різноманітність лісів складав 1279 асоціацій. Найбільшими за кількістю асоціацій є Querceta roboris (233), Fageta sylvaticae (169), Pineta sylvestris (117), а найменшими Betuleta borysthenicae (5).
За різноманітністю екологічних умов провідне місце належить звичайно дубовим лісам, що зростають на середньопідзолистих глинисто-піщаних, супіщаних та суглинкових різною мірою оглеєних слабо та сильнокислих ґрунтах Полісся, всіх типах сірих лісових ґрунтів Лісостепу, опідзолених та вилугованих чорноземах Лісостепу і Степу та алювіальних ґрунтах заплав. За умовами зволоження це екотопи від дуже сухих до сирих, а за вмістом гумусу від бідних (1,8%) до мегатрофних (7%). Букові ліси повязані з більшістю відмін бурих лісових свіжих і вологих кислих та слабокислих ґрунтів Карпат, а також зі світлосірими лісовими свіжими та вологими слабокислими ґрунтами Подільської височини. На буроземних, дерново-буроземних та буроземних оторфованих різною мірою оглеєних ґрунтах зростають і ялинові ліси Карпат. У крайніх за бідністю умовах дерново-підзолистих піщаних ґрунтів зростають соснові ліси Полісся, а перезволожених вільхові ліси, що займають мулуватоболотні, торфово-болотні ґрунти та низинні торфовища. В крайніх сухих, але багатих екотопах коричневих гірських ґрунтів формуються пухнастодубові ліси Криму, а на лужних бурих ґрунтах кримськососнові [3].
Внаслідок глобальних екологічних змін планетарного масштабу особливої гостроти набуває оцінка стану, інвентаризація, моніторинг, збереження та невиснажливе (збалансоване чи стале) використання лісів. Потрібно забезпечити збереження та відновлення біорізноманітності лісів на генетичному, видовому, ценотичному, екосистемному і ландшафтному рівнях, а також підтримку і посилення захисних функцій лісів та їх ролі в кругообігу речовин.
Найбільш дієвими заходами щодо збереження природних територій в недоторканому або мало зміненому вигляді є їхнє заповідання, тобто створення на цих, найцінніших з природоохоронної точки зору територіях, заповідних обєктів різної категорії захисту. На сьогодні на землях лісового фонду створені і функціонують більше 2800 територій та обєктів усіх категорій з різним режимом охорони від повного невтручання людини (заповідники) до певних обмежень господарської діяльності. Загальна площа заповідних лісових територій складає більше 845 тис. га, що становить майже 10% усіх лісів[7].
Типові природні ділянки різних ботаніко-географічних районів, що мають особливо велике наукове або культурно-історичне значення, вилучаються з господарського користування і оголошуються державним заповідником. Заповідники відіграють важливу роль у відновленні й збільшенні чисельності особливо цінних тварин і рослин [13].
Лісові заповідники особливо цінні як обєкти для вивчення сукцесій лісових біоценозів, що відносяться до найбільш складних і довговічних рослинних угруповань. Лише в заповідниках, вилучених з господарського користування, можна досліджувати динамічні тенденції лісових біоценозів у різних екологічних умовах і географічних зонах в історичному аспекті (Стойко, 1966). Оскільки в заповідниках мають зберігатися в природному стані типові ділянки природи, доцільно відводити для них великі території десятки тисяч гектарів і більше [3].
Крім заповідників, є й інші форми охорони лісових ценозів. Значного поширення набувають заказники. Для охорони л