Роль адвокатури в системi захисту прав людини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ь, процес розвитку мiжнародних стандартiв з прав людини, пiдвищення ролi та значущостi мiжнародних механiзмiв у СЧх забезпеченнi дозволяють зробити висновок про формування у сучасний перiод ще одного виду прав людини права на мiжнародний захист [11].
Щоб мати уявлення про обсяги мiжнародноСЧ дiяльностi, повязаноСЧ iз захистом прав людини, досить зазначити, що основними актами, якi регулюють цивiльнi i полiтичнi права на мiжнародному рiвнi, СФ Загальна декларацiя прав людини (1948 р.), Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права (1966 р.) та Факультативнi протоколи до нього, Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права (1966 р.), Конвенцiя про попередження злочину геноциду i покарання за нього (1948 р.), Конвенцiя про припинення злочину апартеСЧду i покарання за нього (1973 р.), Конвенцiя проти катувань та iнших жорстоких, нелюдських або таких, що принижуючих гiднiсть, видiв поводження i покарання (1984 р.) i РДвропейська конвенцiя про захист прав людини й основних свобод (1950 р.). У своСЧй сукупностi всi цi акти утворюють так звану Мiжнародну хартiю прав людини.
Слiд мати на увазi, що положення ЗагальноСЧ декларацiСЧ прав людини СФ завданням, до виконання якого повиннi прагнути всi народи i держави (Преамбула ДекларацiСЧ) [13].
Згiдно iз ч. 1 ст. 9 КонституцiСЧ УкраСЧни чиннi мiжнароднi договори, згода на обовязковiсть яких надана Верховною Радою УкраСЧни, СФ частиною нацiонального законодавства УкраСЧни [1]. У ч. 2 ст. 19 ЗУ Про мiжнароднi договори УкраСЧни вiд 29.06.2004 р. встановлено принцип примату мiжнародного права в УкраСЧнi, вiдповiдно до якого, якщо мiжнародним договором УкраСЧни, який набрав чинностi в установленому законом порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актi законодавства УкраСЧни, то застосовуються правила мiжнародного договору [3]. Ч. 2 ст. 9 КонституцiСЧ УкраСЧни, встановлюСФ процедуру укладення мiжнародних договорiв, згiдно з якою, укладення мiжнародних договорiв, якi суперечать КонституцiСЧ УкраСЧни, можливе лише пiсля внесення вiдповiдних змiн до КонституцiСЧ УкраСЧни [1].
Аналiз статей роздiлу II КонституцiСЧ УкраСЧни Права, свободи та обовязки людини i громадянина свiдчить про те, що майже всi статтi цього роздiлу так чи iнакше вiдображають змiст актiв, що утворюють Мiжнародну хартiю прав людини, проте простежуються i вiдмiннi риси. Це можна пояснити тим, що Загальна декларацiя прав людини була прийнята в 1948 роцi i з тих пiр в життi УкраСЧни i всього свiту вiдбулися певнi змiни, а Конституцiя УкраСЧни була прийнята 1996 року i до неСЧ постiйно вносяться змiни, та тим, що Загальна декларацiя прав людини вiдображаСФ загальнi права людини, призначенi для багатьох краСЧн, тому вона не може враховувати iндивiдуальнi проблеми i риси нацiонального права [13].
Але реальна можливiсть здiйснення основних прав людини конкретною людиною забезпечуСФться, насамперед, юридичними механiзмами вiдповiдноСЧ держави. Про це, зокрема, свiдчать i встановленi процедури мiжнародного захисту: особа може реалiзувати своСФ право на мiжнародний захист лише в тому випадку, якщо вона вичерпала усi нацiональнi засоби правового захисту (до речi, слiд зазначити, що громадяни не кожноСЧ держави можуть скористатися таким правом, а лише тiСФСЧ, яка визнала юрисдикцiю вiдповiдних мiжнародних органiв) (ч. 4 ст. 55 КУ). Тому саме держава зобовязана забезпечити кожну людину, права якоСЧ порушено, ефективними засобами захисту [6].
5. Юридична природа свiтових стандартiв адвокатури
Головна соцiальна мiсiя, фундаментальне призначення адвокатури це захист прав людини. Саме ця iстина проходить крiзь усi мiжнародно-правовi документи, що визначають найзагальнiшi принципи свiтовi стандарти формування i функцiонування адвокатури й легалiзацiСЧ дiяльностi адвокатiв [14].
Мiiе адвоката у суспiльному життi визначаСФ Загальний кодекс правил для адвокатiв краСЧн РДвропейського Спiвтовариства (прийнятий делегацiСФю дванадцяти краСЧн-учасниць на пленарному засiданнi в Страсбурзi у 1988 роцi) У будь-якому правовому суспiльствi адвокату приготована особлива роль. Його обовязки не обмежуються сумлiнним виконанням свого обовязку у межах закону. Адвокат маСФ дiяти в iнтересах права в цiлому так само, як i в iнтересах тих, чиСЧ права i свободи йому довiрено захищати; не лише виступати в судi вiд iменi клiСФнта, а й надавати йому юридичну допомогу у виглядi порад i консультацiй. В цьому звязку на адвоката покладаСФться цiлий комплекс зобовязань як юридичного, так i морального характеру, якi часто вступають у взаСФмну суперечнiсть i умовно пiдроздiляються на такi категорiСЧ [8].
Свiдченням того, що адвокатурi належить чiльне мiiе серед юридичних засобiв захисту прав людини СФ те, що на 8-му Конгресi ООН було прийнято спецiальний документ: Основнi положення про роль адвокатiв, який став найважливiшим мiжнародно-правовим актом регулювання адвокатськоСЧ дiяльностi [12].
Забезпеченню належного рiвня захисту покликанi сприяти приписи Основних положень, якi стосуються загальних обовязкiв адвокатiв. В них, зокрема, зазначено, що обовязками адвокатiв СФ:
- консультування клiСФнта про його права i обовязки, розяснення принципiв роботи правовоСЧ системи;
- надання допомоги клiСФнту законним способом i здiйснення певних дiй для захисту його iнтересiв;
- надання клiСФнту допомоги в судах, трибуналах, адмiнiстративних органах [7].
Надаючи допомогу клiСФнтам при здiйсненнi правосуддя, адвокати п