Розподіл ролей в сім'ї як фактор тривалого шлюбу
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
? досягає мети, а інші краще підходять для лідерства соціального, необхідного для обєднання, залагоджування конфліктів і надання підтримки /Майерс Д., 1997. С.394/.
Такий підхід пояснює, чому один чоловік займається організаторськими функціями, а інший - старанними. Під організаторськими функціями Н.Ф. Федотова /1983, с.87-94/ розуміє розподіл доходів, організацію дозвілля, забезпечення психологічного мікроклімату, організацію побуту і виховання дітей. Під старанними - матеріальне забезпечення і суспільну активність.
Н.Ф. Федотова стверджує, що визнання чоловіком свого верховенства базується в основному на пріоритеті в матеріальному забезпеченні сімї і успіхах у виробництві, тобто в діяльності за межами сімї. З погляду жінок же, для визнання верховенства чоловіка не вистачає його виконання ролі головного годувальника. Приписуючи чоловікові роль голови сімї, жінки звертають увагу на його участь в організації дозвілля, у формуванні сприятливого психологічного клімату, і у меншій мірі - в організації побуту і у вихованні дітей. При цьому для дружин важлива не стільки сама участь чоловіка в цих справах, скільки те, що він бере участь в них активніше, ніж чоловіки в інших сімях.
Основою для визнання верховенства дружини була висока оцінка її багатогранної діяльності в сімї (окрім матеріального забезпечення) як самою жінкою, так і її чоловіком. При цьому найбільш сильним мотивом визнання верховенства дружини був її авторитет у дітей і повсякденна праця, повязана з турботою про дітей. Існує думка, що "чим більше дітей, тим менш рівноправний розподілений обовязку в сімї. Час, який жінки приділяють догляду за дітьми і їх вихованню, не залежить від їх суспільного статусу і освіти; батьки займаються дитям тим більше, чим вище їх освітній рівень і суспільний статус" /Антонюк Е.В., 1992, с.45-46/.
Тоді можливо, що сімї з жіночим верховенством характеризуються наявністю дітей більше одного і чоловіка з середньою (або нижче) освітою і соціальним статусом.
Разом з мотивом високої оцінки своєї сімейної діяльності у дружин присутній також мотив визнання неспроможності чоловіка в організації сімейного життя. У більшості таких сімей верховенство дружини корелювало з пияцтвом чоловіка.
Мабуть, тому, по Н.Ф. Федотової, в сімях з жіночим верховенством спостерігалася низька задоволеність шлюбом (особливо у жінок). Н.Ф. Федотова бачить в цьому, а також в подвійній мотивації вимушений характер жіночого верховенства.
В цілому, сімям з чоловічим або жіночим верховенством свойственен різний рівень оцінок особових якостей чоловіка і дружини.
У сімях, де "з усіх питань - рівноправя", відбувається гнучкіше розділення верховенства в сферах сімейного життя. Відносно стійке переважання одне з подружжя Н.Ф. Федотова спостерігала лише в трьох сферах: матеріальному забезпеченні (чоловіка), розподілі доходів і вихованні дітей. Ситуацію в інших сферах добре описують А. Добровіч і О. Ясицкая /1998, с.75/: "В одних питаннях розділом є чоловік, а в інших - дружина. У потрібні моменти вони міняються лідерством, і ніяких тертя у звязку з цим не виникає". Тобто персональне верховенство чоловіка будується як вільна самоврядність, схожа з процесами лідерства в неофіційних малих групах.
Для таких сімей властиві: приблизно однаковий рівень оцінок особових властивостей чоловіка і дружини і висока задоволеність сімейним життям.
З деякими результатами Н.Ф. Федотової може посперечатися А.К. Дмітрієнко, який констатує, що сільські чоловіки "ригідні в своєму житті", а жінки не хочуть виконувати роль дружини, матери, хазяйки, але прагнуть самоудосконалюватися в діяльності поза сімєю /Дмитриенко А.К., 1989, с.79/. Але це відображає специфіку швидше сільською, ніж міської сімї.
Не існує єдиної думки щодо явища психологічній сумісності членів малої соціальної групи. Так, Обозов (1995) бачить сумісність як ефект взаємодії, що характеризується можливою субєктивною задоволеністю один одному і відчуттям цілісності, єдність один з одним. В той же час, Волкова (1979) розуміє під нею таке співвідношення характеристик членів групи, при якому група найефективніше виконує свої функції. При цьому вчена приписує сумісності подружжя два аспекти:
1) сумісність по реалізації функцій сімї (узгодженість установок на сімейний устрій і розподіл ролей);
2) особова сумісність. Крім того, згідно Волкової, у сумісного подружжя характеристики, значно опосередковані вихованням і умовами розвитку, мають тенденцію до подібності, а характеристики, обумовлені переважно спадковістю, - до контрасту.
Автори - Ю. Орлов, С. Гильд і С. Хрустальов - виділяють два підходи до розуміння сумісності.
1. Сумісність як два набори якостей, які відповідають один одному (прагнення лідерувати у одного підкріплюється бажанням підкорятися у іншого; спокій і розсудливість у обох подружжя приводить до повного взаєморозуміння).
2. Сумісність на основі прагнення подружжя до поступок і до пошуку гармонійних стосунків.
Автори вважають, що перший варіант прогнозує, а другий - гарантує успішність шлюбу (Сімя - очима психолога..., 1992, С.9).
З іншого боку, Д. Майерс (1997, С.553 - 555), на відміну від Самоукиной (2001, С.30), рахує гіпотезу про взаємодоповнювальне подружжя, що задовольняє некомпенсовані потреби один одного, спірною: люди схильні одружуватися на тих, чиї потреби і особові якості подібні їх власним.
А. Кемпінськи ж саме в схожості подружжя по глибин?/p>