Розподіл ролей в сім'ї як фактор тривалого шлюбу
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
?ягти. До мети третього рівня можна віднести певні зміни в стосунках сімї з суспільством. До мети четвертого рівня можна віднести чекання і потреби самого психотерапевта. Враховуючи багаторівневий характер психотерапевтичної роботи з сімями, неважко уявити собі, наскільки складним може бути тут процес постановки завдань.
В родинній терапії можна виділити короткострокові і довгострокові завдання. Психотерапевт повинен мати певні уявлення про завдання як кожної окремої сесії, так і всього психотерапевтичного процесу.
Завданнями терапії подружніх розладів є полегшення емоційних страждань і труднощів, досягнення благополуччя пари в цілому і кожного з партнерів зокрема.
Психотерапевтові слід присікати прагнення подружжя "скотитися" до взаємних звинувачень і образ, його завдання - дати надію на побудову нових, кращих стосунків. Завдання терапевта полягає в подоланні непорозумінь, замішання, спотворень для того, щоб допомогти партнерам виробити єдину думку про суть проблеми. Долаючи конфлікти, викликані розбіжностями, розчарування, засмучення, відсутність комплементу, психотерапевт усуває старі патерни поведінки, тим самим розчищаючи дорогу якісно новій взаємодії.
У психотерапії і консультуванні існує цілий ряд концепцій, основних підходів до дозволу подружніх проблем (Кратохвіл, 1999; Меновщиков, 2002). Традиційно виділяють підходи:
1) Психоаналітичний;
2) Гуманістичний;
3) Системний;
4) Поведінковий.
Психоаналітичний підхід. Тут подружня дисгармонія розглядається з точки зору внутрішньої мотивації поведінки подружжя. Поточні родинні конфлікти повязують з минулим, з прикладами поведінки в минулих стосунках.
Гуманістичний підхід. У його основі лежить прагнення змінити уявлення про шлюб. Спілкування подружжя повинно стати відкритим, щирим. Психотерапевт створює умови, в яких подружжя прагне до вербалізації своїх відчуттів і тим самим до поліпшення взаєморозуміння. Відчуття (у тому числі і агресію) слід виражати, що не повинно наводити до загострення конфлікту.
Психотерапевт проявляє самопочуття, щирість по відношенню до кожного з партнерів. Подружжя повинне навчитися слухати один одного, не виражати при цьому оцінки або думки, розуміти партнера, відчувати його переживання. У гуманістичному підході до подружніх проблем основний наголос падає на відвертість, аутентичність, толерантність, потребу в самовираженні, приналежності до іншого і незалежний розвиток особи кожного.
Системний підхід. Тут в сферу уваги терапевта потрапляє взаємообумовленість поведінки партнерів по шлюбу або всіх членів сімї.
Поведінковий напрям в подружній психотерапії в даний час є найбільш поширеним підходом. Метою тут є раніше всієї зміни поведінки партнерів, при цьому використовуються методи підкріплення і вчення. Цей похід дозволяє:
1) Управляти позитивною поведінкою подружжя;
2) Давати необхідні соціальні знання і уміння, особливо у сфері спілкування і спільного вирішення проблем;
3) Виробляти ефективну подружню угоду про взаємну зміну поведінки.
Подружня терапія або консультування починається дослідження головних проблем, що є завданням будь-якого інтервю. Важливо знати, чого саме бажають подружжя, чого чекає оточення, що потрібне кожному з партнерів від іншого, інших членів сімї, оточення. Важливо також зрозуміти, що кожен чоловік готовий зробити для іншого, сімї, оточення.
Родинна терапія за час свого розвитку асимілювала велике число різних методичних прийомів. Кожна з нових шкіл привносить свою техніку, вживану для вирішення тих завдань, які представники саме цієї школи вважають найважливішими.
Найбільш відомі і широко використовувані методологічні принципи родинної терапії - це нейтральність, циркулярність і гіпотетична.
Нейтральність: ефективна психотерапія вимагає від психотерапевта зберігати нейтральну позицію. Він рівно співчуває всім членам сімї, не приєднується внутрішньо ні до кого і забезпечує всім членам сімї рівні можливості говорити і бути почутими.
Циркулярність: все, що відбувається в сімї, підкоряється не лінійній, а циркулярній логіці. Методологічний прийом, що реалізовує принцип циркулярності в процесі психотерапії, - циркулярне інтервю.
Психотерапевт задає по черзі членам сімї особливим чином сформульовані питання або одне і те ж питання.
Гіпотетична: основна мета спілкування психотерапевта з сімєю - формулювання і перевірка гіпотези про мету і сенс родинної дисфункції.
Без гіпотези психотерапевт будь-якого напряму не в змозі отримати або організувати інформацію. Він перш за все повинен знати, що досліджує, інакше у нього лише накопичиться маса безглуздих даних. Мета дослідження полягає в певному взаємозвязку між симптомом і системою в рамках часу і зміни.
Психотерапевт може неодноразово змінювати гіпотетичне формулювання у міру того, як при роботі з сімєю у нього накопичується нова інформація. Для здійснення втручання зовсім не обовязково чекати остаточної гіпотези, оскільки у багатьох випадках лише само втручання поставляє бракуючу інформацію. Також не обовязково, аби гіпотеза була абсолютно точною, - вона лише має бути абсолютно прийнятна для даної сімї і для зміни.
Окрім індивідуальної терапії є ще групова подружня терапія. Групова терапія з подружніми парами надає клієнтам можливість своїми очима побачити неадекватні форми міжособових стосунків і навчатися н