Розвиток професійної компетентності вчителів як педагогічна проблема
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?нові теорії рекомендацій [ 19, с. 91]. Структура та методологічна інструментальність педагогічного досвіду відображена С.А. Пуйманом. Педагогічний досвід представляє собою цілісну систему теорії і практики: як методологічний інструмент пізнання і як джерело, метод і критерій функціонування та перетворення практики [20].
Багатоаспектний аналіз поняття педагогічний досвід дозволяє розглядати його:
1) як суму знань, умінь, навичок, набутих вчителем у практичній педагогічній діяльності;
2) як джерело розвитку практики освіти;
3) як чинник, що забезпечує умови для становлення і розвитку особистісних якостей воспитуемого;
4) як один з найважливіших джерел розвитку педагогічної науки;
5) як фактор розвитку педагогічної майстерності [20].
У структурі професійної компетентності досвід зафіксований у спеціальній компетентності у вигляді знань, умінь і навичок, у кваліфікаційній компетентності в якості здібностей до рефлексії процесу і результату педагогічної діяльності, в оргдіяльнісної компетентності - в здібностях до управління перетворенням власної діяльності на основі рефлексивного аналізу [17, 18 ; 19; 20]. Зміна розуміння професійної компетентності від атрибуту предметної педагогічної діяльності до характеристики її як елементу поліпредметной діяльності педагога вимагає введення розрізнення цих понять. У нашому дослідженні ми оперували робочим поняттям нова професійна компетентність, маючи на увазі під ним характеристику поліпредметной діяльності педагога.
А управління розвитком професійної компетентності вчителя розглядаємо як процес створення умов для становлення компетенцій, відповідних діяльності педагога як учасника педагогічного виробництва. У силу зазначених характеристик сучасного трактування поняття професійна компетентність слід підкреслити, що педагогу необхідно оволодівати способами цілепокладання на основі реконструкції, аналізу та антиципації педагогічної діяльності, створення проектів навчального процесу, рефлексивно-діяльнісного управління їх реалізацією, діагностики, аналізу та оцінки ефективності власної діяльності.
Такі елементи індивідуальної професійної компетентності можуть формуватися в різних формах кооперативної діяльності в педагогічному колективі, де педагог має можливість не лише опанувати способами вирішення завдань практичної педагогічної діяльності, але і на основі порівняння особистих цілей, цінностей, способів діяльності, програм індивідуальної діяльності з такими у своїх колег, здійснити самоаналіз діяльності, її перетворення.
Формування та стимулювання розвитку професійної компетентності в колективних формах діяльності забезпечує розвиток не лише індивідуальної діяльності, а й колективною. Отже, сформульована професійна компетентність забезпечує, з одного боку, продуктивність педагогічної діяльності, а з іншого - саморозвиток педагога. Колективна ж компетентність педагогічного колективу відповідно забезпечує продуктивність функціонування школи, її перетворення на саморозвивається систему. Саморозвиваються освітніми системами правомірно розглядати такі з них, в яких відбуваються внутрішні незворотні самовільні зміни, спрямовані на досягнення оптимального результату на основі дозволу протиріч (внутрішніх і зовнішніх) [21].
1.2 Концептуальні основи управління розвитком професійної
компетентності педагогів у загальноосвітньому закладі
Застосування системного підходу передбачає аналіз ключових понять: педагогічна система, структура, засіб, умова, вибір базових понять для створення системи управління розвитком професійної компетентності вчителів. Відомо, система являє собою порядок в розташуванні і взаємозвязку дій, як щось ціле, що було закономірно розташовані і знаходяться у взаємному звязку частини.
Н.В. Кузьміна розглядає систему з точки зору застосування її в педагогічних дослідженнях як функціонуючу структуру, діяльність якої підпорядкована певним цілям [23, с. 14]. Ф.Ф. Корольов визначає систему як комплекс елементів, що знаходяться у взаємодії, як безліч обєктів разом з відносинами між ними та їх атрибутами [24, с. 109]. Система являє собою цілісний обєкт, в якому стійкий порядок взаємозвязку елементів утворює внутрішню структуру і комплекс елементів в ній знаходиться у взаємодії.
Структура функціонуючого обєкта, обумовлена висунутими суспільством цілями, відображає характер взаємодії системи з оточуючими умовами [25, с. 129]. У науковій літературі поняття структура інтерпретується по-різному. Структура - будова і внутрішня форма організації системи, яка виступає як єдність сталих взаємозвязків між її елементами, а також законів даних взаємодій [26, с. 354]. В.Н. Ніколаєв і В.М. Брук представляють структуру як форму деякого обєкта у вигляді складових частин, безлічі всіх можливих відносин між підсистемами та елементами всередині системи та звязків між ними [27, с. 199]. Педагогічну систему характеризує цілісність, взаємодія елементів, звязки і відносини, що обумовлюють структуру системи.
Елементи педагогічної системи по В. П. Беспалько:
- Учні;
- Цілі виховання (загальні і приватні);
- Зміст виховання;
- Процеси виховання;
- Вчителя;
Організаційні форми виховної роботи [28, с. 6-7].
Педагог - основний компонент педагогічних систем школа, педагогічний процес, методичний процес, інноваційний осв