Розвиток і самоактуалізація особистості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?нних) тенденцій.
Кожна невротична потреба, емоція або дія - це втрата індивідом якоїсь частини свого потенціалу. Зявляється щось, чого він відтепер не зможе або не насмілиться зробити, а якщо й зробить, то нишком і погано. До того ж, він, як правило, втрачає своє субєктивно гарне самопочуття, волю й почуття самоконтролю, свою здатність одержувати задоволення, своя самоповага й т.п. Він стає збитковою людською істотою .
Ми починаємо розуміти, що стан буття, поза системою цінностей є психопатогенним. Людській істоті, щоб жити й осягати життя, необхідні система координат, філософія життя, релігія (або замінник релігії), причому вони потрібні йому майже тією самою мірою, що й сонячне світло, кальцій або любов. Це я називаю когнітивною потребою в розумінні. Хвороби, джерелом яких є відсутність цінностей, називаються по-різному - втрата радостей життя, моральне розкладання , апатія, аморальність, безнадійність, цинізм і т.п. - і цілком можуть перетворитися у хворобі фізичні. В історичному плані, ми в даний момент живемо в період міжцарівя, коли всі зовні задані системи цінностей (політичних, економічних, релігійних і т.п.) виявилися помилковими й немає нічого святого . Людина без утоми шукає те, що йому потрібно й чого в нього ні, і виявляє небезпечну готовність ухопитися за будь-яку надію, будь те гарну або погану. У нас немає ніяких сумнівів на рахунок того, що є ліками від цієї хвороби. Нам потрібна обґрунтована, практично застосовна система істинно людських цінностей, у які ми можемо вірити й служінню яким ми можемо себе присвятити (за які ми будемо готові вмерти), тому що вони щирі, а не тому, що нас змушують у них вірити. Мені здається, що в цей час існує реальна, принаймні теоретично, можливість появи такого емпірично обґрунтованого світогляду.
Зухвала поведінка дітей і підлітків можна, значною мірою, уважати наслідком непевності дорослих у власній системі цінностей. У результаті, багато американських підлітків сповідають не дорослі, а підліткові цінності, які, природно, є продуктом незрілості, неуцтва й неясних потреб підлітка. Чудовою проекцією цих підліткових цінностей є ковбої, вестерни або вуличні банди.
На рівні саме актуалізації багато дихотомій і протиріччя дозволяються, а весь дихотомічний спосіб мислення зізнається незрілим. У саме людей, що реалізуються, спостерігається сильна тенденція до злиття егоїзму й безкорисливості в єдність більше висока, переважаюча щоденність порядку. Робота починає бути грою: покликання й професія стають тим самим. Коли борг перетворюється в задоволення, а задоволення - у виконання боргу, тоді ці два поняття перестають бути протилежностями. Вища зрілість містить у собі дитячі якості, і разом з тим, ми виявляємо в здорових дітей певні якості, властиві зрілому саме людині, що реалізувалася. Границя між зовнішнім і внутрішнім, між я і всі інші значною мірою стирається, і на вищому рівні розвитку особистості спостерігається їхнє взаємопроникнення. Зараз дихотомія представляється нам характерною рисою низького рівня розвитку особистості й психологічного функціонування; вона є як причиною, так і наслідком психопатології.
Одна дуже важлива особливість саме людей, що реалізується, полягає в тім, що вони схильні інтегрувати фрейдовські дихотомії й трихотомії, тобто свідомість, перед свідомість й несвідоме (як і підсвідомість, его й супер его). Менш гострим стає конфлікт між фрейдовськими інстинктами і захисними механізмами. Імпульси стають більше експресивними й менш контрольованими; контроль - - менш твердим, більше гнучким, у меншому ступені породжується почуттям тривоги. Супер его стає менш строгим і агресивним стосовно его. Первинні й вторинні пізнавальні процеси їм однаково доступні, і вони приблизно однаково цінують і ті, і інші (замість того, щоб таврувати первинні процеси як патологічні). Дійсно, під час пікових переживань стіни між ними валять.
Це повністю спростовує ранній підхід Фрейда, відповідно до якого ці різні сили становлять дихотомію як (а) взаємовиключні, антагоністичні, а не доповнюють один одного або сили, які співпрацюють друга із другом, і (в) різні по якості (одна краще, інша гірше).
Тут ми знову (у деяких випадках) говоримо про здоровий несвідомий і бажаний регрес. Більше того, ми говоримо про інтеграцію раціонального й ірраціонального. із чого треба, що ірраціональне також можна вважати чимсь здоровим, бажаним і навіть необхідним.
Здорові люди більше інтегровані й в іншому змісті. У них воля, пізнання, емоції й моторні функції менш відділені друг від друга й більше сінергичні, тобто співробітничають, а не конфліктують. Раціональні, зважені думки можуть привести до тих же самим висновкам, що й думки, породжені сліпими бажаннями. Така людина хоче й одержує задоволення від того, що для нього добре. Його спонтанні реакції так ефективні й точні, як якби вони були продумані заздалегідь. Його почуттєві й моторні реакції у великому ступені відповідають один одному. Органи почуттів у нього більш тісно взаємодіють один з одним. Більше того, він розуміє проблемність і небезпеку тих вікових раціоналістичних систем, які розташовують здатності в ієрархічному порядку, на чолі якого встає раціональність, а не інтеграція.
Це рух у напрямку концепції здорового несвідомого й здорової раціональності загострює наше усвідомлення обмеженості чисто абстрактного мислення, вербального й аналітичного мислення. Якщо ?/p>