Розвиток і самоактуалізація особистості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?и до здатностей дитини і її вмінню зробити правильний вибір, тобто перетворитися в поблажливе й зневажливе відношення, що може привести до виникнення в людині почуття власної марності.
Щоб створити умови для розвитку й самоактуалізації, необхідно зрозуміти, що здатності, органи, організм у цілому жадають функціонування й самовираження, вони вимагають, щоб їх використовували й застосовували по призначенню. Використання приносить їм задоволення, а бездіяльність дратує. Мускулистій людині хочеться використовувати свої мускули, більше того, він повинен використовувати їх, щоб почувати себе добре і знайти субєктивне почуття гармонічного, успішного, вільного функціонування (спонтанності), що являє собою найважливіший аспект гарного розвитку й психологічного здоровя. Те ж саме можна сказати про розумові здатності, про матку, про очі, про здатність любити. Здатності вимагають, щоб їх використовували, і припиняють вимагати тільки тоді, коли їх використовують досить добре. Тобто здатності є також і потребами. Використовувати свої здатності не тільки цікаво, але й необхідно для розвитку. здатність, Що Простоює без справи, і незадіяний орган можуть стати джерелом хвороби або атрофуватися, тим самим збіднюючи особистість.
Психолог діє, виходячи із припущення про існування двох мирів, двох типів реальності: природного миру й миру психічного, миру впертих фактів і миру бажань, надій, страхів, емоцій; миру, що живе за непсихічними законами, і миру, що живе за психічними законами. Границя між цими двома типами реальності не дуже чітка, хіба що в їхніх крайніх проявах, коли немає сумнівів, що ілюзії, сновидіння й вільні асоціації цілком реальні, але, у той же час, зовсім відрізняються від реальності логіки й від реальності миру, що буде продовжувати існувати навіть у випадку вимирання всього роду людського. Психолог не заперечує, що ці два мири звязані один з одним і можуть навіть зливатися воєдино.
Цим допущенням керуються багато психологів або навіть більшість, незважаючи на те, що вони готові визнати, що тут має місце нерозвязна філософська проблема. Будь-який терапевт повинен або прийняти це допущення, або припинити свою діяльність. Це типовий приклад того, як психологи обходять філософські труднощі й діють так, немов певні положення вірні, хоча й недовідні. До таких положень можна віднести універсальний принцип відповідальності, сили волі і т.п. Одним з аспектів психічного здоровя є здатність жити в обох цих мирах.
Незрілість можна протиставити зрілості, з мотиваційної точки зору, як адекватному задоволенню основних потреб. Із цього погляду, зрілість, або самоактуалізація, означає відхід нагору від потреби в ліквідації дефіциту. Це стан можна визначити, як метамотивированное, або невмотивоване (якщо вважати дефіцит єдиною мотивацією). Його можна також визначити як самоактуалізацію, Буття, самовираження, а не пристосовність. Це стан Буття, на відміну від пекучого прагнення, можна вважати синонімом знаходження своєї самості, знаходження дійсності, повноцінності, перетворення в особистість. Процес розвитку є процес становлення особистості. Бути особистістю - це зовсім інша справа.
Незрілість можна відрізнити від зрілості також на підставі пізнавальних і емоційних властивостей особистості. Незріла й зріла форми пізнання були описані Вернером і Піаже. Ми можемо провести іншу рису, а саме між Д-Пізнанням і Б-пізнанням (Д = Дефіцит, Б = Буття). Д-Пізнання можна визначити як ланцюжок пізнавального досвіду, організованого відповідно до основних потреб (потребами в ліквідації дефіциту), їхнім задоволенням або незадоволенням. Тобто Д-Пізнання можна назвати егоїстичним пізнанням, відповідно до якого мир складається винятково з того, що задовольняє наші потреби, і того, що розчаровує нас. Інші характеристики ігноруються або сприймаються нечітко. Пізнання обєкта таким, який він є у своєму Бутті, поза його здатністю задовольняти наші потреби або розчаровувати нас, тобто поза його цінністю для що спостерігає або його впливу на що спостерігає, може бути названо Б-Пізнанням (здатним піднятися над самостю безкорисливим або обєктивним пізнанням). Ототожнення такого пізнання зі зрілістю ніяк не можна визнати точним (діти теж здатні на безкорисливе пізнання), але в цілому вірно те, що в міру знаходження своєї самості або зміцнення самобутності індивіда (або примирення його зі своєю внутрішньою природою) Б-Пізнання стає усе більше легким і більше частим. (Це вірно, незважаючи на те, що Д-Пізнання для всіх людських істот, включаючи й цілком зрілих, є основним засобом виживання в цьому світі.)
У тій мері, у який сприйняття не обтяжене бажаннями й страхами, воно наближається до точності, у змісті сприйняття щирої, або сущої, або споконвічної природи обєкта (без розчленовування його за допомогою абстрагування). Таким чином, обєктивний і щирий опис будь-якої реальності опирається на психологічне здоровя. Невроз, психоз, уповільнення розвитку - все це, з даної точки зору, порушення й пізнавальної функції теж - сприйняття, навчання, запамятовування, уваги й мислення.
Побічним продуктом цього аспекту пізнання є краще розуміння вищих і нижчих рівнів любові. Розходження між Д-Любовю й Б-любовю можуть визначатися по тім же самому принципі, що й розходження між Д-Пізнанням і Б-пізнанням або між Д-Мотивацією й Б-мотивацією. Ідеальні відносини з іншою людською істотою, особливо з дитиною, неможливі б