Речові докази в кримінальному процесі
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
слідства, дізнання і судової влади.
Формою речового доказу є процесуальні засоби закріплення відомостей про факти, одержаних від певного предмета чи документа. Тільки при дотриманні цієї форми обєкт матеріального світу набуває значення процесуального джерела доказів.
До речових доказів відносяться не будь-які предмети чи документи, а лише ті, які мають звязок з кримінальною подією, що досліджується.
Речовий доказ - це єдність обєкта матеріального світу і відомостей про факти, носієм яких він є.
Для визнання обєкта матеріального світу речовим доказом необхідне дотримання таких умов:
Складання протоколу виявлення і огляду речового обєкта (протокол огляду місця події, протокол обшуку тощо).
Наявність самого речового обєкта.
3.Винесення постанови про приєднання предмета чи документа як речового доказу до кримінальної справи.
У проекті нового КПК України останнє положення, яке вказане вище, доповнено такою новелою: "Якщо речові докази з якихось причин не можуть бути вилучені, вони можуть бути передані для зберігання. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий самі або за допомогою спеціаліста можуть зняти з них відтиски, встановити зліпки, фотозйомки, діапозитиви, голограми, відеозаписи, кінофільми чи встановити із них копію, зображення або відтворення іншим способом, які додаються до справи".
Уявляється, що доповнення статті 78 діючого КПК України цим положенням було б позитивним моментом і сприяло б кращому урегулюванню роботи з речовими доказами.
Розмежування речових доказів і документів у кримінальному процесі
Сучасний законодавець виділяє речові докази й документи як самостійні джерела доказів (ч. 2 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України). Стаття 83 Кримінально-процесуального кодексу України визначає документ самостійним джерелом доказів у випадку, якщо він не має ознаки речового доказу. Це дає можливість у процесуальному аспекті ділити документи на письмові (самостійне джерело доказів) і речові докази.
Актуальність даного розмежування зумовлена потребами практики, оскільки кожен доказ повинен використовуватись лише у йому властивій процесуальній формі. А речові докази і документи суттєво відрізняються способом оформлення у кримінальній справі.
У науці кримінального процесу немає єдиного підходу до визначення критеріїв розмежування документів речових доказів і документів самостійного джерела доказів.
Підтримую пропозицію розмежування документів речових доказів і документів самостійного джерела доказів не за однією ознакою, а за сукупністю характерних властивостей.
Вирішальною ознакою, що розмежовує речові докази та інші документи пропонується визнавати звязок зі злочином. Документ речовий доказ містить інформацію про діяння, а документ самостійне джерело доказів містить будь-який інший факт, що має відношення до справи, крім діяння.
У документі самостійному джерелі доказів інформація, що має відношення до справи, міститься у самому змісті документа. Форма такого документа має допоміжне значення. Якщо документ несе необхідну для справи інформацію не лише змістом, а й зовнішнім виглядом, місцем виявлення, тобто як предмет матеріального світу безпосередньо відображає певні обставини, які необхідно встановити у справі, такий документ є речовим доказом.
Деякі автори доходять висновку, що розмежувати документи самостійне джерело доказів і документи речові докази можливо,використовуючи поняття інформаційного критерію, сформульованого В. Г. Танасевичем, Б. І. Пінхасовим. Сутність інформаційного критерію полягає в такому: якщо документ як матеріальний обєкт містить значиму для кримінальної справи інформацію, безпосередньо фіксує матеріальні сліди, ознаки злочину в незмінному вигляді або дії особи на різних етапах скоєння злочину, то такий документ є речовим доказом. У випадку, якщо документ містить інформацію, що складається лише з опису подій і фактів, що мають значення для справи за допомогою письма (буквений, цифровий текст, система графічних чи інших умовних знаків), то такий документ є самостійним джерелом доказів.
Неоднозначним є такий критерій розмежування, як замінність. Документ речовий доказ внаслідок того, що зміни, що відбулися з ним, повязані з подією злочину, є незамінним, документ самостійний доказ замінний. Однак у ряді випадків, вказує Н. П. Царьова, документ речовий доказ теж може бути замінено. З іншого боку, можуть виявитися незамінними деякі документи, що не є речовими доказами. Наприклад, практично незамінний іноді документ про народження (при втраті свідоцтва про народження підлітка й архівів РАГСів за відповідний період).
Речові докази завжди первісні докази. Документ може бути як первісним, так і похідним. Він буде первісним, якщо складений особою, що безпосередньо сприймала факти, або його складанню взагалі не передувало одержання фактів або відомостей про них (розпорядчі акти).
Розділ 2. Процесуальний порядок залучення речових доказів до матеріалів справи
2.1 Особливості збирання,перевірки та оцінки речових доказів
Кримінально-процесуальний закон передбачає ряд слідчих дій, в ході яких особи, які проводять дізнання, дізнавачі, слідчі, прокурори, судді (суди) збирають, перевіряють та оцінюють речові докази. Регламентація порядку та способів збирання речових доказів направлена на те, щоб з урахуванням характеру фактичної інформації, що в них міститься, забезпеч?/p>