Речові докази в кримінальному процесі
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?ь зясувати подію злочину та його обставини (винність особи, мотиви злочину тощо). Німі свідки (речові докази) можуть зберігати таємницю злочину навіть протягом десятки років,якщо на них не було своєчасно звернено уваги.
Речові докази займають самостійне місце в системі інших процесуальних джерел доказів, а їхнє використання в кримінально-процесуальній діяльності зростає. Це повязане з постійним розвитком науки та техніки, що дозволяє дослідити властивості та значення різних обєктів, а також криміналістики, яка розробляє на базі наукових досягнень різні прийоми і методи щодо збирання та дослідження речових доказів. Як відзначає С.С.Степичев, обсяг інформації, що одержується від речових доказів, зростає мірою вдосконалення способів їхнього дослідження. Досягнення криміналістики та інших наук, які використовуються з цією ж метою, дозволяють сьогодні виявити, зафіксувати та використати як речові докази те, що ще вчора неможливо було ні виявити, ні зафіксувати. Тому значення речових доказів та їхня роль у доказуванні постійно зростають. При цьому цілком зрозуміло, що мова йде не про заміну речовими доказами інших процесуальних джерел, а про розширення можливостей збирання речових доказів за рахунок застосування засобів і способів, якими раніше не володіли органи розслідування та суду .
Інші процесуалісти вважають, що речові докази - це будь-які предмети матеріального світу, які були знаряддям злочину чи зберегли на собі сліди злочину, на які були спрямовані злочинні дії, а також інші предмети і документи, які можуть служити засобом для виявлення злочину та встановлення обставин кримінальної справи . Автори цього визначення більше конкретизують обєкти матеріального світу, що можуть виступати в якості процесуального джерела - речові докази.
Діючий КПК України ще повніше називає предмети як носії доказової інформації. Так, у ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу зазначено: "Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були обєктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винуватих або для спростування обвинувачення чи помякшення відповідальності". Це визначення найбільш орієнтує практичних працівників органів досудового слідства та дізнання на виявлення і використання обєктів матеріального світу як речових доказів.
В той же час з тексту закону чітко простежується, що законодавець не прагне дати вичерпний перелік предметів, які можуть бути речовими доказами, а лише називає ознаки, за наявності хоча б однієї з яких предмет стає речовим доказом.
Такий підхід видається дуже слушним, оскільки неможливо передбачити всі обєкти матеріального світу, які можуть виступати як речові докази у конкретних кримінальних справах.
У проекті нового КПК України завершальна частина визначення поняття речових доказів виглядає ще більш лаконічною і логічно викладеною. Зокрема, в ч. 1 ст. 160 проекту (станом на 13 грудня 2007 року) вказано, що: "Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були обєктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, здобуті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які придатні для зясування обставин, що підлягають доказуванню".
У частині другій цієї статті підкреслено: "Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, вказані в частині першій цієї статті".
Для визнання предмета речовим доказом необхідно встановити його звязок зі злочином. Відсутність у кримінальній справі відомостей про походження предмета, який визнаний речовим доказом, розриває ланцюг причинно-наслідкового звязку, котрий дозволяє зробити висновок про належність певного предмета до розслідуваної події. А іноді породжує сумніви щодо звязку цього матеріального обєкта і вчиненого суспільно небезпечного діяння.
Підставами для віднесення матеріального обєкта до числа речових доказів можуть служити:
1. відображення на ньому ознак, що характеризують особистість учасників події (які вказують на конкретну особу), на знаряддя (зброя), що застосовувались ними;
2. відображення на ньому умов, в яких проходила подія (обстановка місця події);
3. наявність на ньому (в ньому) змін, повязаних з подією;
4. належність певній особі, якщо цей факт має значення для справи;
5. використання учасниками події;
6. виявлення в певному місці чи в певний час, якщо цей факт має значення для справи.
1.3 Види речових доказів
Діючий кримінально - процесуальний закон України ( ст.78 КПК ) передбачає декілька видів речових доказів:
предмети, які були знаряддям вчинення злочину;
предмети, які зберегли на собі сліди злочину;
предмети, що були обєктом злочинних дій;
гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом;
інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винуватих або для спростування обвинувачення чи помякшення відповідальності.
В той же час необхідно відзначити, що зазначений поділ речових доказів на види має дещо умовний характер, оскільки нерідко одні й ті самі предмети можуть мати відразу декілька ознак. Потрібно памятати, що, здійснюючи таку класифікацію ознак обєктів матеріального світу, законодавець ставив за мету зорієнтувати працівників органів досудового слідст