Реформи 1863-1874 рр. в Росії
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
ди Новіков виконав зобовязання "привести друкарню в найкращий стан".
У період 1781-1785 р. було випущено 125 назв книг різноманітної тематики. Крім обовязкових безкоштовних мов професорів і хвалебних од, Новиков видавав на власні засоби підручники й наукові праці, літературні й перекладацькі досвіди викладачів і студентів.
У видавничому репертуарі університетської друкарні того періоду перше місце займала белетристика (50 відсотків), далі випливали богословські й масонські твори (20 відсотків), потім історична й довідкова література.
12 вересня 1784 р. при діяльній участі "Дружнього вченого суспільства" була створена "Типографічна компанія", що одержала відповідно до указу про вільне друкарство економічну й політичну самостійність. Підприємство було засновано на пайових началах. Кожний з десяти його членів вніс суму від трьох до десяти тисяч рублів. Керування "Компанією" було покладено на комісію із семи чоловік.
На зібрані кошти була обладнана нова друкарня. Вона була оснащена 19 друкованими верстатами й декількома видами російських і іноземних шрифтів. Крім цього, "Компанія" мала спонукуване й нерухоме майно, у тому числі бібліотеку. У ній налічувалося 8500 томів на російській, латинській, грецькій, німецькій, англійській, французькому й іншій іноземній мовах. У підприємство входили книжкові склади, де зберігалися новіковські видання на суму 150 тисяч рублів.
Прибуток "Компанії" неухильно зростав, а в окремі роки досягнув 80 тисяч рублів, що дозволяло вчасно розраховуватися по кредитах, а частину доходів пускати на розширення справи. Потужність " Типографічна компанії" значно зросла після злиття в 1796 р. декількох друкарень.
Підприємство М.І. Новікова успішно конкурувало з найбільшими російськими друкарнями й активно впливало на формування національного книжкового репертуару.
За 13 років (1779-1792) у пяти друкарнях Новікова були надруковані сотні назв книг і журналів, що становило третину друкованої продукції країни. Ним було випущено більше трьохсот добутків російських авторів. Сорок книг для юнацтва на ціле сторіччя склали золотий фонд дитячої літератури. Цей період по праву вважається періодом новіковської монополії в російській книжковій справі.
Незважаючи на успіхи, незадовго до появи указу про заборону вільних друкарень, його діяльність піддалася переслідуванням з боку влади.
Після закінчення строку контракту з університетською друкарнею новому її орендареві А.А. Свєтушкіну під страхом "пені" в 10000 рублів заборонялося приймати Новікова і його компаньйонів у справу.
Імператриця наказала зробити обшук і закрити його книжкову крамницю. У підсумку було конфісковано триста назв книг, а крамниця була передана в руки купців Н.Н. Кольчугіна й І.І. Переплетчикова.
Людина, що настільки багато зробила для розвитку російського книговидання й освіти, була оголошена державним злочинцем тільки на тій підставі, що його ідейні погляди розходилися з поглядами пануючої влади.
Новіков був заточений у Шлісельбургську вязницю, де він провів чотири роки - з 1792 по 1796. Останні роки Миколи Івановича проходили в родовому маєтку, де його, старого й хворого, відвідували тільки родичі й друзі.
Підбивши підсумок, відзначимо, що в цілому характерною рисою розглянутого періоду стає мода на освіченість у середовищі російського дворянства. Книговидання орієнтується на його потребі. Книги для вельмож, що становлять родові бібліотеки, видаються розкішно. Збільшується випуск наукових видань. Починається публікація літописів і історичних документів. Мають успіх добутки російських письменників, драматургів, поетів. Починають видаватися романи, за останні сорок років XVIII століття їх було випущено 800 назв.
Для другої половини сторіччя характерний інтерес до добутків письменників-моралістів, філософів, до практичних і повчальних творів М. Монтеня, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Ф. Фенелона. Книги мали повчальні заголовки - "парубку, що відправляється в університет", "вступаючому у світло". Корисні й повчальні наставляння містилися в заголовках книг "для виховання", "для утворення", "до приборкування наших страстей".
Основна маса книг переводилася із французьких, грецьких, польських мов. Перекладачі доповнювали текст власними примітками й присвятами. У книгах, виданих у цей час, всі частіше зявляються й пропагандистські ідеї, навіяні Французькою революцією. У моду ввійшли добутки французьких просвітителів Дідро, Вольтера, Монтескє.
Керуючись просвітительськими ідеями, автори й перекладачі всі частіше практикують видання книг "власним утриманням". Так, на користь шляхетному юнацтву й батьківщині видавав свої праці перекладач Е.С. Харламов (1734-1785).
До кінця XVIII століття розвивається ціла індустрія виробництва книг, що відповідала народному смаку. Вони випускалися безупинно тисячними тиражами, активно поширювалися не тільки в міський, але й у селянському середовищі. Ці книжки читалися, по них училися, а найчастіше їх просто розглядали практично до повного фізичного зникнення. Замість на ринку зявлялися нові перегравірування з повторюваними сюжетами. Незважаючи на одноманітність, ці книги завжди виявлялися затребуваними.
Таким чином, книговидання йшло по двох, як би самостійно існуючим напрямкам. Кожне з них обслуговувало інтереси певних верств населення. При всьому різноманітті видавничого процесу другої половини XVIII століття російське сусп