Реформи 1863-1874 рр. в Росії
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
Військова служба замість 25 років установлювалася строком 6 років (на дійсній службі) і 9 років у запасі. На флоті служили 7 років і 3 роки в запасі. Ці строки істотно скорочувалися для осіб, що мали сімю. У такий спосіб у країні була створена масова армія буржуазного типу, що мала обмежений кадровий склад у мирний час і великі людські ресурси на випадок війни. Однак як і раніше кадровий офіцерський склад російської армії складався переважно із дворян, солдати ж - вихідці із селянської маси - були безправні.
Розвиток капіталістичних відносин призводив до реорганізації фінансової системи імперії, сильно розстроєної в роки війни. Серед найважливіших заходів щодо впорядкування фінансів було створення Державного банку (1860), упорядкування процесу формування державного бюджету, перетворення державного контролю. Слідством трезвенного руху стало скасування винних відкупів. Незважаючи на те що фінансові перетворення носили буржуазний характер, вони не змінили станового характеру системи оподатковування, при якому вся вага податків падала на податне населення.
Проведення в 60-х роках ХІХ ст.. серії фінансових реформ було спрямованим на централізацію фінансів і торкнулися головним чином апарату фінансового управління. Тут велику роль зіграв відомий фінансист, державний контролер В.А.Татарінов, який спеціально вивчав фінансову справу в Європі. Діяльність Міністерства фінансів була підзвітна Державному контролю.
Подушний податок, оброчні і викупні платежі в 60-70 роках ХІХ ст.. складали більше 25% державних доходів, але основна їх частина (більше половини) збиралися у вигляді непрямих податків, які переважно сплачувало також податне населення.
Потреби економічного й політичного життя країни робили необхідними зміни в організації народної освіти. В 1864 р. було опубліковано Положення про початкові народні училища, що розширило мережу початкових навчальних закладів. По Положению початкові училища дозволялося відкривати суспільним установам і навіть приватним особам, однак всі вони перебували під контролем училищних рад. Викладали в початковій школі писання, читання, правила арифметики, закон божий і церковний спів. Більшість початкових шкіл бути земськими (створювалися земствами), церковнопарафіяльними й міністерськими (засновані Міністерством народної освіти).
В 1864 р. був уведений новий устав гімназій, які стали розділятися на класичні (орієнтовані на дворянських і чиновницьких дітей) і реальні (в основному для дітей буржуазії). Училися в гімназіях 7 років. У класичних гімназіях робився упор на ретельне вивчення древніх мов (латині й грецького), у реальні замість класичних мов читалися розширені курси природних наук. Випускники класичних гімназій могли без іспитів надходити в університети, реалісти, в основному, ішли в технічні вищі навчальні заклади.
Кількість початкових і середніх навчальних закладів у Росії в післяреформений період швидко зростало. Наприкінці 50-х років їх було близько 8 тисяч, на початку 80-х років - понад 22 тис., а до середини 90-х років понад 78 тис. Однак і до кінця XIX ст. Росія залишалася країною неписьменних, їх було майже 80%.
В 1863 р. вступив у дію новий університетський устав, що відновлював і розширював автономію університетів. У країні відкривалися нові вищі навчальні заклади, у тому числі технічні, а також жіночі курси в Москві, Петербурзі, Києві.
У ході перетворень уряд був змушений піти на ряд поступок в області цензури. Тимчасові правила для печаті (1865) частково скасовували попередню цензуру в столицях, але разом з тим установлювали судову відповідальність для осіб, що порушили законодавство в цій області.
Таким чином, незважаючи на протидії консервативних кіл, у Росії в 70-ті роки був реалізований цілий комплекс буржуазних реформ. Багато хто з них були суперечливими й непослідовними, однак у цілому вони були кроком уперед по шляху перетворення російської феодальної монархії в монархію буржуазну, сприяли розвитку в країні капіталістичних відносин, росту економіки й культури, підняли престиж Росії в сфері міжнародних відносин.
Революційна ситуація в країні не переросла в революцію. Реформувавши політичну надбудову суспільства, самодержавство зуміло зберегти за собою основні позиції, це створювало передумови для можливого повороту, руху назад, що виявилося в період реакції й контр реформ 90-х років XIX ст.
Питання про місцеве самоврядування виник в кінці 50-х років із підготовкою селянської реформи. 27 березня 1859 р. при Міністерстві внутрішніх справ під покровительством Н.А. Мілютіна комісія для розробки закону Про господарсько-розпорядницьке управління в повітах. До цієї комісії ввійшли освідченні та ліберально налаштовані чиновники міністерств внутрішніх справ, юстиції та державного майна.
Комісії було дано завдання, щоб спроектовані органи місцевого самоврядування не виходили за рамки господарських питань місцевого значення. У квітні 1860 року Мілютін представив Олександру ІІ підготований комісією проект Тимчасових правил про місцеве самоврядування, яке будувалося за принципом виборності. Але у квітні 1861 року Н.Мілютіна та міністра внутрішніх справ С.Ланського звинуватили у лібералізмі і відправили у відставку.
Новий міністр внутрішніх справ П. Валуєв, призначений також і головою комісії по підготовці реформи місцевого самоврядування, був відомий своїми консервативними поглядами і стояв на позиції захисту корпоративних прав двор?/p>