Регулювання валютного курсу в період фінансово-економічної кризи
Статья - Экономика
Другие статьи по предмету Экономика
Житомирська філія Європейського університету
Регулювання валютного курсу в період фінансово-економічної кризи
Запорожець Т.Ю.
Науковий керівник Світлишина І.А.
Світова фінансова криза, що розпочалась у 2007 році зачепила в тій чи іншій мірі економіки більшості країн світу. В тому числі наслідки кризи були відчутні і в Україні. В умовах глобалізації економічних процесів, швидкої інтеграції національних фінансових ринків валютний чинник стає одним з головних елементів виходу як з фінансової так і економічної кризи.
Складовою частиною грошової системи країни є національна валютна система як форма організації валютних відносин, формування якої в Україні ще остаточно не закінчене. [3] Формування валютних курсів та їх регулювання відбувається під дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішнього характеру. Особливо відчутним вплив цих чинників став в умовах світової фінансової кризи. У країнах з незрілими ринковими відносинами, до яких відноситься й Україна, зовнішні та внутрішні чинники спричинили виникнення девальваційного шоку національних валют. Зокрема, румунський лей знецінився на 20%, російський рубль - на 12,3%, польський злотий - на 23%, українська гривня - на 41,9% [4]. Як свідчить аналіз, економічні методи валютного регулювання, які наразі використовують центральні банки країн, в умовах стрімкого відтоку іноземного капіталу стали неефективними для запобігання девальвації валют.
Метою дослідження є визначення заходів щодо поліпшення використання системи прямих валютних обмежень в Україні для стабілізації обмінного курсу гривні в момент її стрімкого знецінення.
Проблемами ефективності застосування валютних обмежень у практиці регулювання динаміки обмінного курсу, особливо під час фінансових криз, присвячено дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, О. Береславська вважає, що "валютні обмеження є досить оперативним інструментом валютно-курсового регулювання. Вони можуть досить швидко встановлювати і відмінятися залежно від ситуації на валютному ринку".
Сучасні дослідження систем валютного регулювання в багатьох країнах світу свідчать про те, що в індустріально розвинутих країнах, де національна валюта є повністю конвертованою, має високу ліквідність і виконує функцію засобу платежу на світових товарних та фінансових ринках центральні банки використовують прямі методи для підтримки необхідної курсової динаміки, основним з яких є регулювання відсоткової ставки [5]. Валюти цих кран є стійкими до негативних наслідків фінансових криз, а якщо і відбувається певна девальвація національних грошей, вона суттєво не впливає на економічні процеси в державі.
У країнах з нерозвинутими ринковими відносинами (перехідні та трансформаційні економіки), де національні валюти є неповністю конвертованими, мають низьку ліквідність, а сфера їхнього обігу знаходиться тільки в межах держави, органи монетарної влади використовують, в основному, неринкові (адміністративні) методи її регулювання. Це повязано з тим, що неконвертовані валюти дуже вразливі до будь-яких світових та регіональних фінансових криз і мають тенденцію до знецінення. Особливо стрімка девальвація валют спостерігається в країнах, економіка яких є відкритою і дуже чутливою до руху міжнародних потоків капіталу. Це стосується і України, валюта якої на сучасному етапі зазнала суттєвого знецінення. Основними чинниками цього знецінення стали: стрімкий відтік іноземного капіталу, зменшення обсягів валютних надходжень в країну та зміною валютно-курсової політики Національного банку України. Відомо, що Міжнародний валютний фонд, надаючи стабілізаційний кредит у розмірі 16,4 млрд. дол. США, основною вимогою висунув введення в Україні політики гнучкого курсоутворення та обмеження втручання Національного банку України у формування його динаміки шляхом проведення валютних інтервенцій [6]. Тобто мова йшла про введення певної лібералізації валютного ринку в країні. Проте, як засвідчує практика, лібералізація валютного ринку має різні наслідки для сильних міжнародних і внутрішніх (неконвертованих) валют. Сильна валюта тільки виграє від лібералізації: з усуненням різноманітних барєрів відкриваються нові сфери її використання, завдяки чому країна-емітент може дозволити собі мати негативне сальдо платіжного балансу (наприклад, США). Внутрішня валюта тільки програє від лібералізації: її курс стає залежним від надходжень у країну іноземної валюти, вона вступає у нерівну конкурентну боротьбу з іноземними валютами не тільки у зовнішньоекономічній діяльності, але й у сфері внутрішніх розрахунків. Це дуже яскраво проявилося в Україні: за даними Національного банку України тільки за останній квартал 2009 р. рівень фінансової доларизації зріс до 29% з 22% на початку року [7].
Перехід до зменшення участі Національного банку України на валютному ринку та формування курсу гривні під дією попиту та пропозиції призвели до появи спекулятивних атак на валютному ринку. Кошти у вигляді рефінансування, які надавав Національний банк України для підтримки ліквідності банківської системи, спрямовувалися на валютний ринок. Дані, наведені у табл.1 свідчать, що тільки за два місяці 2009 р. обсяги купленої валюти на міжбанківському ринку перевищили 3 млрд. дол. США [3; 6]. Такий високий попит на валюту спричинив її різке знецінення.
З мето