Регулирование и охрана гражданских прав
Реферат - Юриспруденция, право, государство
Другие рефераты по предмету Юриспруденция, право, государство
? не мерой ответственности должника, поскольку не сопровождается наступлением отрицательных имущественных последствий для последнего (правда, собственник удерживаемой вещи теряет возможность пользоваться ею, однако это нельзя считать санкцией за нарушение, поскольку так же не пользуется своими вещами арендодатель или лицо, передавшее вещь в залог кредитору).
Таким образом, средства обеспечения договорных обязательств могут существовать в разных формах: неустойка (штраф), задаток, залог, поручительство, возмещение ущерба и морального вреда, применение других мер ответственности и т.п.
Все специальные средства обеспечения имеют дополнительный (акцессорный) характер и зависят от основного обязательства: при недействительности или прекращении основного обязательства они также прекращают свое действие.
Избранное сторонами специальное средство обеспечения выполнения обязательства должно быть в письменном виде зафиксировано или в самом обязательстве, на обеспечение которого оно направлено, или в дополнительном соглашении между ними.
Общие условия обеспечения выполнения обязательств установлены в ст. 548 ГК и заключаются в следующем:
1) выполнение обязательства (основного обязательства) обеспечивается дополнительным (акцессорным) обязательством, если это предусмотрено договором или законом;
2) недействительное обязательство не подлежит обеспечению;
3) признание недействительным основного обязательства (требования) влечет недействительность дополнительного (обеспечительного) обязательства, если иное не установлено ГК;
4) недействительность сделки относительно обеспечения выполнения обязательства не влечет недействительность основного обязательства.
99. Содержание договора
Договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обовязок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обовязку щодо першої сторонни. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором
або не випливає із суті змішаного договору. До iстотних умов можно отнести Строк договору, ціна, предмет договору. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
100. Стадии заключения гражданско-правовых договоров
Оскільки договір у спiльним юридичним актом двох чи бiльше осiб, погодження ними умов договору проходить принаймнi двi стадiє: 1) пропозицiя однiує сторони укласти договiр, або оферта; 2) прийняття пропозицiє другою стороною, або акцепт. Вiдповiдно сторона, яка зробила пропозицiю, називауться ферентом, а сторона, яка прийняла єє, - акцептантом. Загальний порядок укладення цивiльно-правових договорiв визначено в статтях 153-159 ЦК Украєни. Порядок укладення господарських договорiв мiж юридичними особами i врегулювання
мiж ними переддоговiрних спорiв вiдображено в статтi 10 Арбiтражного процесуального кодексу. iснують певнi особливостi укладення бiржових угод (договорiв), проведення торгiв на аукцiонах, у порядку конкурсу тощо. Для того щоб вступити в договiрнi вiдносини, один з учасникiв повинен бути iнiцiатором, тобто виступити з пропозицiую укласти договiр (офертою). Проте чи кожна iнiцiатива (пропозицiя) може вважатися офертою i породжувати певнi юридичнi наслiдки для особи, що єє виявилаi Чинний Цивiльний кодекс Украєни не мiстить ознак оферти, хоч вони можуть бути виведенi iз загальних положень цивiльного законодавства шляхом доктринального тлумачення. Офертою визнауться пропозицiя укласти договiр, яка адресована однiй чи кiльком особам, мiстить вказiвку на iстотнi умови договору i виражау намiр особи, яка зробила пропозицiю, вважати себе звязаною договором у разi єє прийняття. Вiдповiдь особи, якiй адресована оферта, про прийняття нею пропозицiє визнауться акцептом. Акцепт повинен бути повним i безумовним. Це означау, що акцептант повнiстю погоджууться iз запропонованими умовами договору i повiдомляу про це оферента. Якщо пропозицiю укласти договiр зроблено iз зазначенням строку для вiдповiдi, то договiр вважауться укл?/p>