Раціональне використання земель та забезпечення населення екологічно-чистими продуктами харчування
Информация - Сельское хозяйство
Другие материалы по предмету Сельское хозяйство
редбачається виключення з активного господарського обороту 3.7 млн. га. сільськогосподарських угідь. Особливо важливим е виведення з інтенсивного використання найбільш деградованих та радіоактивне забруднених сільськогосподарських угідь.
Зарубіжний досвід землекористування показує, що доцільно збільшити питому вагу площі лісів на 3-5% від загальної земельної площі України. Беручи до уваги природнокліматичні умови та екологічний стан земель вкрай важливим є збільшення природних та охоронних територій. Їх розмір доцільно встановити на рівні 10% від загальні площі України. В результаті виконання цих заходів сільськогосподарська освоєність земель знизиться на 4-9 пунктів, розораність земель - на 3-5 пунктів. Разом з тим, збільшиться площа природної території. Можна очікувати, що структура використання земельного фонду України поліпшить екологічну ситуацію, сприятиме підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь.
Центральне місце в системі держуправління земельного фонду належить внутрігосподарському управлінню щодо збалансованого розподілу і пререроаподілу земель між субєктами різних форм власності та господарювання. На сучасному етапі економічного реформування відбулися суттєві зміни в землекористуванні субєктів різних форм господарювання.
Розподіл земельного фонду України за основними власниками та землекористувачами станом на 1 січня 2000 р.
Загальна площа земельОсновні власникиТис. га%Недержавні сільгосппідприємства, всього
у тому числі:36348.960.2Колективні с/г підприємства31542.952.3Сільськогосподарські кооперативи265.00.4Товариства4156.36.9Державні сільгосппідприємства, всього2568.14.3у тому числі радгоспи всіх систем1403.22.3Міжгосподарські підприємства39.20.1Громадяни, яким надано землі у власність і
користування, всього7440.912.3у тому числі: селянські (фермерські) господарства; 1129.21.9Ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва180,50,3Заклади, установи, організації (культури, науки, освіти, охорони здоровя та ін.)567.40.9у тому числі житлово-експлуатаційні організації98.80.2Промислові та ін. підприємства550.70.9Підприємства та організації транспорту, звязку657.01,1Частини підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони463.20.8Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення328.40.6Лісогосподарські підприємства7259.912.0Водогосподарські545.30.9Спільні підприємства, міжнародні обєднання і організації з участю українських та іноземних юридичних та фізичних осіб
7.0
0.0Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам10.30.0
Землі запасу та землі, що не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у постійне користування)
3568.5
5.9Всього землі60354.8100
Аналіз розподілу земель у розрізі основних землекористувачів і форм господарювання показує, що найбільша частка земельного фонду за станом на 1 січня 2000 р. належала колективним сільгосппідприємствам (52.3%), сільгосптовариствам (6.9%),державним сільгосппідприємствам (4.3%). Загальні площі земель, що перебувають у власності і користуванні громадян, становить 12.3%, у т.ч селянських господарств - 1.9% (1129.2 тис.га.)
За характером управління, обсягом його функцій, як це видно з даних про розподіл земфонду за категоріями, власниками землі і землекористувачами, в Україні склалося загальне і галузеве (міжгалузеве) держуправління земфондом. Причому загальне держуправління має територіальний характер, тобто охоплює певні території у межах адмініотративно-територіальних утворень. Галузеве (міжгалузеве) управління поширюється на землі тільки окремих галузей народ.госп. (землі с/г, призначені для промисловості, транспорту, енергетики тощо).Загальне і галузеве управління взаємозвязані - як за спільністю завдань (забезпечення раціонального використання і охорони земель),змістом функцій управління (розпорядчі, контрольні, правоохоронні та ін.), так і за вмістом регулювання земельних відносин (як правило, він має імперативний владний характер).
Земельна реформа в Україні значно вплинула, на трансформацію земельних відносин, загострила екологічні проблеми землекористування.
Відповідно до Закону України "Про форми власності на землю" від 30.01.92 р. і Земельного кодексу України в редакції від 13.03.92р. в Україні діють три форми власності на землю:
-державна;
-колективна;
-приватна;
Конституцією України, передбачається приватна, державна і комунальна власність, тобто колективна форма власності відсутня. Така неврегульованість форм власності на землі зумовлює правові ускладнення у здійсненні земельного регулювання на державному рівні.
На думку деяких вчених, "право спільної частки власності" доцільно "...поширити на землі передбачені в колективну власність не державним с/г підприємствам і поділити між їх членами на землю на паї, а на передані їм землі загального призначення, що не підлягають поділу на паї, - поширити право спільної сумісної власності".
В останні роки в обігу усе частіше зустрічається поняття комунальної власності на землю як різновиду форми держвласності. Зокрема в статті 41 КУ зазначено, що "громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та колективної власності відповідно до закону". Звідси випливає,що право комунальної власності не входить до державної власності, а стоїть поряд з нею. Відсутність розподілу земель як обєктів комунальної і держвласності потребує з