Архітектура Візантії
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ання типів церков чималий вплив робила політична обстановка в імперії. У 1054 році відбулася Велика схизма, тобто розкол єдиної християнської Церкви на західну і східну. Це подія, зрозуміло, уплинуло на зовнішній вигляд і обробку інтерєра культових споруджень.
Відносини між Сходом і Заходом усе більше і більше загострювалися. У 1204 році хрестоносці захопили столицю Візантії - Константинополь. Результатом цієї події зявився розділ території, і Візантійська імперія, що ніколи володіла величезним впливом, перестала існувати. ,
Пізднєвизантийський період
Після розпаду Візантійської імперії утворилося кілька латинських і грецьких держав. Одне з найбільш сильних грецьких держав - малоазійська Никейська імперія - стало вести боротьбу за воззєднання Візантії, що увінчалася успіхом. У 1261 році столицею був знову проголошений Константинополь, а незабаром почався новий етап розвитку візантійської культури, у якій головна роль приділялася православному християнству. Це спричинило будівництво нових церков і монастирів.
Одним з найкрасивіших споруджень цього періоду є церква монастиря Хору, побудована в XIV столітті в Константинополеві (сьогодні вона зветься Кахриэ-Джами). Головною прикрасою цього собору є мозаїки і фрески, що у даний час мистецтвознавці відносять до шедеврів світового значення.
У Пізднєвизантийський період продовжували будувати храми з крестово-купольною системою. Така церква Апостолів у фесалониках. Її будівництво почалося наприкінці XIII, а закінчилося на початку XV століття. Вона являє собою пятикупольну васильку; під головним куполом знаходиться високий барабан, завдяки чому все спорудження має ярусна будівля. Галузі хреста з чотирьох сторін переходять у плавні напівкруглі площини - закомарі.
Інтерєр храму відрізняється простотою і чіткою організацією простору незважаючи на відсутність хорів. В оформленні фасаду присутні складні цегельні прикраси, що згодом широко використовувалися сусідніми народами - сербами і болгарами.
У 1453 році турки захопили Константинополь, і Візантія перестала існувати. Однак набагато раніш паралельно з Візантійською імперією на території проживання словянських народів почали зявлятися й успішно розвиватися вогнища культури, що, незважаючи на величезний вплив Візантії, усе-таки не утрачали своїх традицій і самобутності.
Найбільший інтерес представляють спорудження, возводимі в Болгарії, Македонії, Сербії, а також на території Древньої Русі. Їх поєднувало ще і те, що всі ці народи прийняли православя, тому найбільш розповсюдженими будівлями були васильки, церкви, побудовані за правилами хрестово-купольної системи, а також купольні спорудження, що зєднують у собі візантійські і місцеві архітектурні традиції. Південнословянські племена зводили хрестово-купольні храми зі зниженими кутами і храми, що не мають внутрішніх опор.
Оригінальні болгарські храми. Для них характерна декоративність, що досягалася чергуванням маленьких і великих арок, складених з цеглин. Для прикраси фасадів у великій кількості використовувалися камяні плити, поливні розетки, чашечки, усілякі візерунки. Велика увага болгари приділяли і внутрішньому оформленню храму. У країні сформувалася національна художня Школа, і кращі її представники прикрашали інтерєри церков розписами. Найбільший інтерес викликають фрески церкви Святого Пантелеймона в Бояне.
Серби почали виконувати під барабанами східчасті арки, що переходили на фасадах у закомарі. Як приклад можна привести церква Богоматері в Грачанице, закінчену в 1321 році (мал. 62).
У композиції будівлі присутні невеликі куполи, що вінчають східчасті підстави, що переходять у знижені кутові осередки, що закінчувалися закомарами різного рівня. Обсяги спорудження збільшуються від периферії до центра. Згодом подібна композиція одержала широкий розвиток у Древній Русі.